Нас достали
Михаэль Казакевич
Среди тысяч и тысяч раздавленных истин, Каблуками тяжёлыми в грязь обращённых, Между кубиков детских испачканных чёрных, Глаз хрусталиков серых хрустящих бездонных, Среди сотен и сотен погашенных жизней. Ни себе и ни людям: ни пользы, ни прозы, И не будут цвести для любви эти розы. А любовь Тель-Авива такая, как Газы, Но мы все убиваем в запале, в экстазе. Для какой самой главной возвышенной цели Мы с тобою, мой друг, в этот день постарели, Поседели, устали вдоль лезвия стали? Улыбаться и петь по-другому мы стали. Мы восстали на Бога, как взрослые дети. Не хотим мы пугаться безвременной смерти. Над глубинами неба разверзлись вдруг дали. Эти дети чужие родными нам стали. Нас достали!
2023-10-30 12:30:38
0
0
Інші вірші поета
В поиске пути После молитвы Оставить причал Только б не было войны
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
His Queen
@his_queen0926
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1990
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4716