Нас достали
Среди тысяч и тысяч раздавленных истин, Каблуками тяжёлыми в грязь обращённых, Между кубиков детских испачканных чёрных, Глаз хрусталиков серых хрустящих бездонных, Среди сотен и сотен погашенных жизней. Ни себе и ни людям: ни пользы, ни прозы, И не будут цвести для любви эти розы. А любовь Тель-Авива такая, как Газы, Но мы все убиваем в запале, в экстазе. Для какой самой главной возвышенной цели Мы с тобою, мой друг, в этот день постарели, Поседели, устали вдоль лезвия стали? Улыбаться и петь по-другому мы стали. Мы восстали на Бога, как взрослые дети. Не хотим мы пугаться безвременной смерти. Над глубинами неба разверзлись вдруг дали. Эти дети чужие родными нам стали. Нас достали!
2023-10-30 12:30:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2062
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2830