Под вой ветра

Михаэль Казакевич

Пролетая по планете Спой мне песенку о главном, Как жилось нам в прошлом лете Без войны спокойно, славно. Ни холодные кинжалы, И ни дырочки от пули. Я посплю пока пожалуй. Ветер, нас с тобой надули! И надежд мои одеяла Не спасут и не закроют. Стало веры, ветер, мало, Заменю её мечтою. Накормить тебя, да нечем. Ты летишь куда попало. Напою тоской при встрече. Счастья мне на свете мало. Счастья не бывает много. Посвистим на поворотах. Прочь уходит в ночь дорога В вечных планах и заботах. Умирать пожалуй рано. Погуляй, а я поплачу. Мы тоскою, ветер, пьяны. За удачу! Бей без сдачи. Пролетает по планете Ветра вой о прошлом лете.

2023-12-24 06:32:04

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12440

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11487