Пока не просох порох
Решайте быстро вы, честно вы, чисто вы, Гордитесь меткостью, последним выстрелом И тою гильзою с порохом высохшим, Летящей птицею под ноги к вам. Средь мата грозного, грязного год стою И каждый день и час, Господь, Тебя молю, Пусть дни горят во сне, нам не сидеть в раю, Но только ад сравним с огнём в сплошном бою. Слеза последняя капнула ворогом. Теперь сушить опять патрон с тем порохом. Шанс подарила жизнь всплакнувшим голубем, Последний глупый шанс припасть к ногам. Пусть было трудно нам, но жили счастливо, А к тем чужим делам мы не причастные. Я, жизнь, тебя люблю словами честными, Но, что ни шаг в бою, – скалы отвесные. Решаю быстро я, честно я, чисто я. И буду вечно я гордиться выстрелом И грязной гильзою с порохом высохшим, Упавшей птицею на сердце вам.
2023-04-16 05:03:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9433
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3247