Вірші
Хто ви?Хто я?
Всі кажуть, що я скотина.
Тоді хто я є, як не людина?
Сміюсь із того, що не живу, а ви смієтесь з того, що я не бачу...
Не бачу чому ви живете...
Не бачу чому ви воюєте...
Не бачу через, що вбиваєте...
Не бачу чому гинете...
Я стану білим вороном —полечу у сторону і залишусь там, далечінь.
Розмалюю ту сторону червоним коліром своєю кров'ю, біль.
І коли залишуся зовсім сама,
І коли вже здається – світла нема,
Коли небо моє на колір чужим стає.
Я шла по краю, тільки й знаю, що ТИ у мене є.
Ти моє життя, моє і більше не чуже.
Я буди жити, буду любити, буди ходитити, буду просити, буду благати, на колінах стояти —прощати.
А ви скажете,що я дурень,не людина.
Да я скотина...
Скотина- якщо яскраво бачу світло в тьмі?
Скотина- якщо я бажаю волі?
Скотина-якщо іду я на війну і воюю не за вас, не за владу, не за гроші, а за вільну батьківщину?
Скотина-якщо радості уже давно нема, бо в розшуку я.
Шукають скотину, що на війні вбила побратима.
Шукають її скрізь:в морі, а може в горах?
А може на сонці?А може на небі? А може в повітрі? А може не має вже нікого? Вмерла або зжерли, вбили її за дорого.
Ніде не має тої скотини, що вбила побратима.
Зловивши мене ти матимеш гідний авторитет. Буде в тебе слава, буде в тебе честь, будуть в тебе гроші за мою смерть.
Схаменіться люди, де ваша мораль, де ваша совість? Де ваша душа? Де та частинка любові до ближнього, що має бути? Де той поклик, де той герой, що має прийти.
Немає.
Зате ви кажете, що я не людина, а ви тоді, хто?
Все я втомилась..
Нехай буде по-вашому, я зовсім не людина— Я скотина.
Я визнаю це бо вбила людину.
А у вас виправдання яке?
5
7
461
