Хто ви?Хто я?
Всі кажуть, що я скотина. Тоді хто я є, як не людина? Сміюсь із того, що не живу, а ви смієтесь з того, що я не бачу... Не бачу чому ви живете... Не бачу чому ви воюєте... Не бачу через, що вбиваєте... Не бачу чому гинете... Я стану білим вороном —полечу у сторону і залишусь там, далечінь. Розмалюю ту сторону червоним коліром своєю кров'ю, біль. І коли залишуся зовсім сама, І коли вже здається – світла нема, Коли небо моє на колір чужим стає. Я шла по краю, тільки й знаю, що ТИ у мене є. Ти моє життя, моє і більше не чуже. Я буди жити, буду любити, буди ходитити, буду просити, буду благати, на колінах стояти —прощати. А ви скажете,що я дурень,не людина. Да я скотина... Скотина- якщо яскраво бачу світло в тьмі? Скотина- якщо я бажаю волі? Скотина-якщо іду я на війну і воюю не за вас, не за владу, не за гроші, а за вільну батьківщину? Скотина-якщо радості уже давно нема, бо в розшуку я. Шукають скотину, що на війні вбила побратима. Шукають її скрізь:в морі, а може в горах? А може на сонці?А може на небі? А може в повітрі? А може не має вже нікого? Вмерла або зжерли, вбили її за дорого. Ніде не має тої скотини, що вбила побратима. Зловивши мене ти матимеш гідний авторитет. Буде в тебе слава, буде в тебе честь, будуть в тебе гроші за мою смерть. Схаменіться люди, де ваша мораль, де ваша совість? Де ваша душа? Де та частинка любові до ближнього, що має бути? Де той поклик, де той герой, що має прийти. Немає. Зате ви кажете, що я не людина, а ви тоді, хто? Все я втомилась.. Нехай буде по-вашому, я зовсім не людина— Я скотина. Я визнаю це бо вбила людину. А у вас виправдання яке?
2018-02-09 17:39:03
5
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Mis Vi
ой від мене не чекають цього, але все ж роблю нежданчики...
Відповісти
2018-02-09 19:17:37
1
Ria
Відверто і сильно)
Відповісти
2018-04-05 18:09:57
1
Mis Vi
@Ria ну да це точно! Дякую)))
Відповісти
2018-04-07 12:34:33
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3935
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3238