Хто ви?Хто я?

Mis Vi

Всі кажуть, що я скотина. Тоді хто я є, як не людина? Сміюсь із того, що не живу, а ви смієтесь з того, що я не бачу... Не бачу чому ви живете... Не бачу чому ви воюєте... Не бачу через, що вбиваєте... Не бачу чому гинете... Я стану білим вороном —полечу у сторону і залишусь там, далечінь. Розмалюю ту сторону червоним коліром своєю кров'ю, біль. І коли залишуся зовсім сама, І коли вже здається – світла нема, Коли небо моє на колір чужим стає. Я шла по краю, тільки й знаю, що ТИ у мене є. Ти моє життя, моє і більше не чуже. Я буди жити, буду любити, буди ходитити, буду просити, буду благати, на колінах стояти —прощати. А ви скажете,що я дурень,не людина. Да я скотина... Скотина- якщо яскраво бачу світло в тьмі? Скотина- якщо я бажаю волі? Скотина-якщо іду я на війну і воюю не за вас, не за владу, не за гроші, а за вільну батьківщину? Скотина-якщо радості уже давно нема, бо в розшуку я. Шукають скотину, що на війні вбила побратима. Шукають її скрізь:в морі, а може в горах? А може на сонці?А може на небі? А може в повітрі? А може не має вже нікого? Вмерла або зжерли, вбили її за дорого. Ніде не має тої скотини, що вбила побратима. Зловивши мене ти матимеш гідний авторитет. Буде в тебе слава, буде в тебе честь, будуть в тебе гроші за мою смерть. Схаменіться люди, де ваша мораль, де ваша совість? Де ваша душа? Де та частинка любові до ближнього, що має бути? Де той поклик, де той герой, що має прийти. Немає. Зате ви кажете, що я не людина, а ви тоді, хто? Все я втомилась.. Нехай буде по-вашому, я зовсім не людина— Я скотина. Я визнаю це бо вбила людину. А у вас виправдання яке?

2018-02-09 17:39:03

5

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Mis Vi

ой від мене не чекають цього, але все ж роблю нежданчики...

Відповісти

2018-02-09 19:17:37

1

Ria

Відверто і сильно)

Відповісти

2018-04-05 18:09:57

1

Mis Vi

@Ria ну да це точно! Дякую)))

Відповісти

2018-04-07 12:34:33

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

16

4016