لستُ حزينًا
Mr Black
لستُ حزينًا ولا مُصابًا بالكآبة؛ أنا فقط أتقطّعُ كوُريّقاتٍ مبتلّة تتلاشى أفقدُ صلابتي وهذا نذيرُ شؤمٍ حقير أصابني.! صرتُ أستطيعُ البكاء، فعلتُ ذلك مرّة مُكرهًا وكان المشهدُ غريبًا عليّ وتمرّد الأمرُ لتُصبِحَ الدّموع مُرهفةً أقسو عليها لأشُدّها في كلّ مرّة.. هل تعلمُ أنّي لا أتذكّرُ آخر مرّة بكيتُ فيها قبل هذا؟ لا أدري إن كنتُ ميّتًا أم أنّ هذه الشّوائب أشكالٌ جديدة للاحتضار ؛ في الحالتين هي منيّةٌ اختلفت تصوّراتها.. وها انا ذَا أعيشُ كالغريبِ في دُنياكم أتزيّنُ ببعض الأحلام أودُّ تحقيقها فقط...
2018-06-22 08:28:54
7
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
نجمة
@Mr Black لذلك سالت لان لاحصت أغلبها شواذ ☻ طيب راح اشوفها *-*
Відповісти
2018-06-23 16:56:57
Подобається
نجمة
@Mr Black ماكو بالبحث دزلياها
Відповісти
2018-06-23 16:57:49
Подобається
Black flower
@نجمة لا في قصة اكشن كثيير اسمها ثقة trust القصة مكتملة بنصحك فيها كثير وهي موجودة على هاد التطبيق
Відповісти
2021-05-17 02:57:06
Подобається
Інші вірші поета
متعب السؤال الذي يطرق دماغي الكاف تمزيقُ الذكريات
Інші поети
Merlin911
@garovan321
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4421
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1926