Тиша

Muzalevski

Так тихо. Повітря в легенях стискає груди. Так тихо й водночас голосно. Твій голос чутно звідусіль, повсюди. І пам'ять шепоче так болісно. У камері серця серійний вбивця. Рахує хвилини до вироку І кожне слово, мов постріл з рушниці Впивається в душу глибоко. Я хочу сховати тебе від усіх Моя особиста провина Кохати тебе - то є найбільший гріх Що солодший за будь-які вина Нехай боронить кожен день тебе Боже Та сотні небесних зграй Любов- це непосильна ноша. На все добре. Цілую.Дякую. Прощавай.

2018-07-26 09:39:44

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Muzalevski

приємно, що мої вірші викликають такі сильні емоції. Дякую Вам за коментар!

Відповісти

2018-07-26 13:48:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

2622

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1193