Тиша

Muzalevski

Так тихо. Повітря в легенях стискає груди. Так тихо й водночас голосно. Твій голос чутно звідусіль, повсюди. І пам'ять шепоче так болісно. У камері серця серійний вбивця. Рахує хвилини до вироку І кожне слово, мов постріл з рушниці Впивається в душу глибоко. Я хочу сховати тебе від усіх Моя особиста провина Кохати тебе - то є найбільший гріх Що солодший за будь-які вина Нехай боронить кожен день тебе Боже Та сотні небесних зграй Любов- це непосильна ноша. На все добре. Цілую.Дякую. Прощавай.

2018-07-26 09:39:44

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Muzalevski

приємно, що мої вірші викликають такі сильні емоції. Дякую Вам за коментар!

Відповісти

2018-07-26 13:48:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1346

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1673