Блог
Всі
Негатив буває корисним
Цікаве, Думки вголос, Особисте
Іноді стається так, що твоє кохання до людини стає безумовним. Але, на щастя, завдяки одному випадку до людини може з'явитися повна відраза. І тоді ти відчуваєш повну свободу та незалежність від інших. Почуття любові до людини змінюється ненавистю до неї ж. Залишається чекати останню стадію – байдужість, вийти з якої не можна.
Ворог Диявола не Бог
Цікаве, Думки вголос, Різне
ДИСКЛЕЙМЕР
Текст не має нічого спільного з релігією і віросповіданням. Це лише метафори, за допомогою яких мені легше висловити свою думку. Почуття віруючих образити ні в якому разі не хочу 🖤
То ж бо... щодо самого посту.
Ворог Диявола не Бог. Ні, останній — його співсоюзник. Обоє вважаються полярностями на єдиній шкалі. Як ненависть і любов, як світло і темрява, як радість та сум... Двоє не можуть існувати одне без одного, адже все пізнається за допомогою порівняння. Якщо я, наприклад, не буду знайома з життям, я не познайомлюся зі смертю. І навпаки: якщо я не помру, це означає лиш те, що я й не жила. Тому чорне та біле не ворогують між собою, а контактують. Причому контакт цей настільки непомітний и водночас різноманітний, що в цій шкалі є вдосталь градацій сірих відтінків (я думаю, ви розумієте, що зараз я не тільки про кольори кажу). Саме тому ми, люди, такі протилежні, незрозумілі та складні. Саме тому ми вміємо плакати і сміятися водночас; кохатися і відчувати відразу; ображатися, але прощати і іноді прощатися. В нас заховані цілі Всесвіти, тому в кожному є свій Бог, і свій Диявол. І знаєте, хто ворог Диявола? Байдужжя. Адже з нього немає виходу. Воно НІЯКЕ. Це те відчуття, яке було в тебе до народження. Можеш собі уявити? То ж бо воно. Тому краще любити чи ненавидіти, аніж залишатися ніяким.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Кров, відходи, м'ясорубка
Мене рублять в м'ясорубці
І на тілі залишаються рубці.
Я тримаюсь за легені в муці
Та тримаю ті легені у руці,
І свинцем налиті мої м'язи,
Як обрубки нам без жалю кажуть,
Що не люди ми, а "просто м'ясо"
І "свиньми ті всі хохли поляжуть".
10
0
259
Флешбеки
Не лячно мені. Взагалі.
Ні суму немає, ні втоми.
Як в небі летять журавлі,
Я згадую — нині ми вдома.
Я бачу мирський краєвид
І очі розплющую різко.
Мене не лякає той вид,
Не давить мені він на мізки.
Я вдома, з родиною. Поруч.
Та інколи чую, як мати
З волосся витягує обруч
Від спогадів тих про гармати.
8
2
257
