Лазня

Микола Мотрюк (старший)

Чи ви чули люди добрі пригоду фатальну Як продали в нашім селі лазню комунальну У буремні дев’яності як союз розпавсі Купив вуйко цю будівлю тай в світи подавсі Бо назичив купу грошей треба віддавати Сам поїхав в Німецію марки здобувати Минає рік минає два і більше минає Лазня мохом покриласі а газди немає А ті люди що май дужчі і мают машину То вни їдут в Коломию щоб помити спину Бо у місті файна лазня ще й продают пиво А хто в селі небагатий — запасає мило Бо як прийде тепле літо на саму Петрівку Скоче нурка там де плесо у ріку-Сопівку Тай помиє руки ноги д’горі пупцем ляже Послухайте можновладці що народ вам скаже Продали-сти нашу лазню рийте калабаню Будем брати процедури а ви ідіть в баню

2023-04-27 00:17:09

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Терті пляцки

Супер!!! Дуже гарно!!!

Відповісти

2023-05-16 08:34:42

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14350

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11509