Як не дивно, але день пройшов на диво швидко. Улюблений гаспид навіть не ганяв мене по різну хрінь. Та все ж мені це здалося дуже дивним. Що ж ти задумав?

- Амея... Рибонько! Мені треба бігти. - от блін. Згадаєш г... кхе... згадаєш сонечко - воно й вигляне. - заповни ось ці звіти. - ЩО!? Які нахрін звіти!? Оця купа паперів у нього в руках і є звітами?

- Але ж...

- Що? Ох.. а я вже гарну характеристику тобі почав строчити, а ти так...

- Добре давайте. - тут роботи на тиждень. Як я впораюся? Хух.. спокійно Амея, ще 1 місяць і чао гаспед. - Але обіцяте гарну характеристику.

- Звісно, але і її собі настрочи. Добре? А я потім перевірю і підпишу. Ок. Бувай. - як я хочу збити з цієї пики цю усмішку. Чого такий щасливий чортяка!?

Він вигрузив всю стусу паперів на мій стіл і втік!

Ех звіти, звіти і ще раз звіти!

Так.. Стоп так їх тут тільки 4,а інші то копії! Сам наче не міг написати. Зі злочинами у цьому місяці туго. Рівень злочинності знизився до дрібних крадіжок і однієї бійки в барі. Клас! Такими темпами наш район стане найблагополучнішим у місті, а згодом і все воно стане чудовим! Ура! Ех мрії, мрії.

Покінчивши зі звітами-оригіналами почала їх переписувати. Хай би його Грець вхопив. Тут кожен звіт по 50 копій переписувати.

*пройшло декілька годин*

До речі, котра зараз година? Що!? 1 година ночі!? Мені ж мамі ліки треба дати!

Хоча б ці звіти закінчила.

Так додому! До мами! Ліки!

Я вилетила з відділку зі швидкістю світла помчалась провулками(так швидше потрапити додому).

В голові промайнув спогад про сон. Ні-ні, я обов'язково встигну. Ось остання вулиця. Мамо чекай, потерпи я зараз.

Ось вже двері мого будинку. Ключем відкриваю, стоп! Вони не зачинені!? Чого це? Я ж зачиняла!

Так спокійно. Тихо заходжу в дім. Підіймаюся по сходах. Як добре, що тиждень тому я відремонтувала їх і вони не скриплять, а то вночі по воду не сходиш.

Малими кроками підступаю до дверей маминої кімнати і відчиняю їх.

Невелика затишна кімнатка з ніжним квітковим ароматом, що заповнює легені. Улюблена мамина лаванда дарує цей ніжний аромат. Все підвіконня заставлене горщиками з цією квіткою.

З-за не зачинених фіранок пробирається блакитне проміння, що дарує місяць.

На ліжку укутавшись в своє м'яке вовняне покривало лежить мама і мирно сопе, а в моєму улюбленому кріслі видніється жіноча постать, яка теж мирно сопе. При тусклому світлі видно чорне(можливо каштанове) волосся, яке спадає з пліч незнайомки довгими хвилями закриваючи обличчя.

Я непомітно підкрадаюся до неї і штурхаю в плече. Заспані очі Джил дивляться на мене! Стоп!? Джил!?

- Ооо Амеє привіт. Не бійся мамі ліки я дала.

- Привіт. Ти що тут робиш? - спитала я "душачи" сестру.

- Кхе досить задушиш. Ходімо на кухню поговоримо, щоб маму не розбудити.

- Ой добре. Вибач.

Ми спустилися на кухню.

- Може чаю?

- Так будь ласка.

- Можна питання? Де ти була?!

- Тшш.. Не кричи. Давай все спокійно обговоримо. В Англії по роботі.

- Якій роботі? Ти тільки на першому курсі! Кажи нащо ти зникла не попередживши!?

- Ти маму розбудити вирішила. Тихенько. Давай спокійно все обговоримо.

- Ну..

- Я не маю правда нічого розповідати. Вибач. - вона опустила очі в підлогу, але потім подивилася мені в очі й усміхнулася. - А ти як поживаєш? Чому так пізно прийшла?

- Звіти переписувала мій начальник - лінтяй. Дав мені стусу паперів і погрожує жахливою характеристикою.

- От скотина. І скільки тобі на нього горбатитись?

- Місяць.

- Тримайся. - вона подивилася на настінний годинник. - Ой ти мабуть спати хочеш?!

- Аааа.. Ага я піду.

- На добраніч.

- Ти теж іди я на днях гостьову прибрала. Добраніч.

Я пішла в свою кімнату. Прийняла душ і лягла спати. Та за 3 години нереально виспатись, але я постараюся.

***

Я нарешті зміг випити свою каву.
І повернувся додому.
Може поспати, а то роботи в мене й так зараз нема.

Ліжечко, любов моя, іди обійму.
І з розбігу плюхнувся на свою м'яку опочивальню.

*пройшло декілька годин *

- ааааа... - позіхаю на всю квартиру.
Ого 12 година ночі. Нічогенько я поспав. На тиждень вперед.

- Привіт Марк. - ех знову ангел.

- Ааа... ага. Привіт. Яку тобі маску?

- Ту.. - він показав на маску дуже страшну на вигляд, немов 10 демонів в квадраті. Жах. Належала вона маленькій дівчинці, що померала від раку.

- Ооо Знаєш толк в масках. Вона найдорожча. Твій підопічний буде чудовою людиною.

- Тримай достатньо?

- О. Щей як. Бувай.

- Дякую. Бувай.

Так пора працювати. Де мій рюкзак? А, ось де ти. За час мого сну приходило 19 ангелів. (Коли я сплю мене краще не пробувати будити. Я сплю як метвий. Коли я лягаю спати лишаю маски розкладені на столі й ціни, а ангелочки беруть і залишають гроші. Як я обожнюю їх чесність ;)

Так. Поблизу созріла душа. Нашвидкоруч одягнувшись я вибіг з квартири й за чуттям прийшов до будинку. Коли заліз по дереву до вікна побачив, що спізнився. Там вже був жнець, та не звичайний, а вищий. До того, то була жниця! Чорт! Звідки верховна з'явилася в моєму місті? Що вона тут забула?

Краще їй мене не бачити.

Коли я зліз з дерева й пішов провулком з надією почути душу.
Мимо мене на великій швидкості пробігла дівчина. Вона понеслася. До того будинку, де зараз жниця. Бідненька, прийде додому, а рідної людини вже нема.

Я почув нову душу і пішов по неї. Так минула ніч.

З першим промінням сонця я ввалився в квартиру, де вже чулося хропіння Алана. Ну і як ви пропонуєте мені заснути?

Ну і добре сходжу по каву для себе і хроплячої " красуні".