- Аааа.. - Доброго ранку мені. Хоча який ранок? Обід!? А точно сьогодні вихідний. Ура!

Так Джил на кухні. Чим так смачно пахне. Сніданок? Хоча ні, обід. Як я рада, що ця втікачка повернулася додому. Тепер я її нікуди не відпущу, нікуди!

- Доброго ранку Амей. Тобто дня.

- Тебе також, що це так смачно пахне? - запитала я шумно вдихаючи повітря.

- Ха-ха. - залилася сміхом вона і витираючи сльози з очей промовила крізь сміх: Як мені не вистачало твоєї компанії. Я так сумувала за тобою.

- Я теж. Так що на обід? - питаю виглядаючи з-за її спини. Та що вона таке смачне зготувала! Я помираю з голоду. Весь цей місяць я недоїдаю, тому що гаспит видирає останні сили.

- А ти наче не здогадалася? Що за приємний запах? У? - хмикнула вона.

- Емм...точно грибний суп! Для мене? - вона махнула головою. - Дякую. Я так обожнюю твій грибний суп. Він прям як у мами виходить. - замрієно помітила я.

- Сідай. - Джи поставила на стіл дві тарілки з моїм коханням життя - грибний суп.

- Ням...ти бог!

- Нема за що.

- Такаж скромняга!?

- Та що ти, їж, а то холодний їстимеш!

- Все мовчу.

Ми пообідали мовчки.

Я декілька годин намагалася видерти з неї інформацію де її таскало, а вона міцний горішок. Все відговорювалася і викручувалася як рибка.

Все ж я здалася. Мій перший допит безрезультатний, але це тільки акт перший. Завтра буде акт другий.

А зараз на добраніч мені.

- Добраніч Джил.

***

От я вже приніс каву. Наша хропляча красуня ще спить. Щоб такого йому зробити?
Опа! Маркер? Брат, це було найбільшою помилкою в твоєму житті. Залишити маркер на тумбі біля ліжка! Та ще й з таким сусідом як сер Марк Міо. Крику буде... Я прям демон. 😈

Так, так, так. Щоб тобі написати?

Евріка!

Я взяв маркер і почав писати : на лобі "хропляча красуня", підвів брови (тепер вони чорні від маркера, він схожий на бабцю з сусідньої квартири!), о ще губи зробимо як у гота, опа червоний маркер. Це доля Адам, будуть вони в тебе червоні!

Щож він як прокинеться буде злий. Зате буде стимул нарешті одягти маску яку я йому подарував(це просто маска, не душа).

- Тепер я відкланяюся пане, а то мені капець буде.

Я залишив на тумбі його каву і пішов у парк. Це моє улюблене місце. На свіжому повітрі я сплю спокійно, але й не так як у своєму ліжку. Тому я люблю денний сон на газоні в парку.

*19:04*

- Бах! - що за фігня! Хто посмів мене розбудити!

- Ой вибачте. Я не хотіла. - сказала якась дівчинка років п'яти підіймаючи м'яч з трави.

- Та нічого мені все одно пора вставати. А як тебе звати? - вона нахмурилась.

- Мама не дозволяє казати ім'я незнайомцям.

- Тоді будемо знайомі. Я Марк. - я протянув їй руку, а вона нахмурилась.

- Ну добре я Мілі. - вона потисла руку.

- Яке гарне ім'я! Тобі пощастило.

- Дякую.

- Мілі! Ти куди поділася?! - о, мабуть мама дівчинки. - Доню не чипляйся до людей.

- Дякуючи їй я не спізнюся на роботу.

- Ой чудово, але, Мілі, нам теж треба бігти. Бувайте.

- Бувай Марк. - дівчинка енергійно помахала ручком наздоганяючи маму.

- Бувай Мілі. - уявляю яка в неї маска.

Щож досить розлежуватися пора працювати. Я зрозумів, що забув рюкзак! Чорт! Там Адам вже мабуть прокинувся!
Мені Т-Р-И-Н-Д-Е-Ц-Ь!

Так... Спокійно. Треба якомога тихіше, щоб Дрейк не помітив.

Я пробрався до своєї кімнати безшумно. І тільки відчинив двері, як мені на голову вилолось щось в'язке!

- АДАМ! Чорти б тебе побрали!

- Ой-йой-йой! Хто повернувся? - саркастично цокаючи язиком почав тираду "красунечка". - Я бачу з гумором друже в тебе все гаразд, а от з фантазією - туго.

- Зате в тебе все гаразд, "Красуне"! - його очі почервоніли від злості. - Чим ти мене облив?

- Ах, моя помста тільки починається! А це була суміш борошна з клеєм ПВА! Біжи купайся Міо, не то висохне! - заливаючись сміхом проговорив він.

- Який ти турботливий! Прямо як та бабця з сусідньої квартири. - тепер моя черга помирати від сміху.

- Іди, іди. - прогарчав Дрейк.

- І піду.

Я зайшов до ванної кімнати. А от я вже під теплим дощем.
Де там мій шампунь? А ось де ти.

Після душу я вийшов витираючи волосся рушником. На кухні сидить Адам і єхидно усміхається. Та що ж ти накоїв!

- Чого либу тягнеш?

- А глянь в дзеркало зрозумієш.

- Що ти ме-ні зро-бив. - по складам процідив я. І швидко побіг до дзеркала. Те що я там побачив шокувало! Це ще м'яко кажучи.

Моя бідна чорнява шевелюра! Вона стала блондинистою! Матір вашу! Я каструю цього ідіота! Як він міг!

- Адам тобі капець!

- Вибач Марк. Око за око, зуб за зуб. - душачись від сміху каже цей Дрейк. - Але ти в нас тепер болндиночка!

- Ха-ха. - саркастично промовив я. - Але тебе мені не переплюнути. О, велика, бабце Тільда! - згадка сусідки вервалася разом із хвилею сміху.

- Біжи блонда!

А я що? Мені двічі не треба повторювати. Схопив рюкзак і шапку й миттю з дому.

Щойно я вибіг на вулицю в голові зойкнув маячок - це чуття, воно вказує шлях до того чия душа созріла.

Таким чином я вже зібрав 3 маски за 1 годину. Та ось я тиняюся вулицею без діла. Три рази обійшов парк туди-сюди, але чуття спить.

Ну щож сьогодні я просто дочитаю ту книжку, яку ніяк не вдається прочитати. Постійно щось заважає: то Адам кличе в приставку пограти, то я спати ляжу до самого вечора. Не судьба.

Залишається пройти пару вулиць і я вдома. Сподіваюся той ідіот заспокоївся. Від нудьги я проведу подумки екскурсію.

Ось бачите? Це чорна кішка, яка чорт забирай, вже втретє за годину перебігла мені дорогу! О, а ось паб з якого вивалюється жнець нижчого рангу. Цих жнеців багато, вони роздовбаї й алкоголіки. Вони забирають маски вдень, в той час як ми середній ранг збираємо лише вночі й немаємо права збирати вдень. Вони збирають душі людей які не созріли, також душі злочинців (їх знищуюють).

- Опа. Кого я бачу? Сам сер Міо гуляє без діла? Вирішив в паб заглянути? - ледь не падаючи промовив, як його там? А точно Річард.

- Не твоя справа гуляко. - прогарчав я проходячи мимо нього не дивлячись в його сторону.

- Ти ба який! - він намагався наздогнати мене, але впав і здається заснув. Хех.