Гаррі прокинувся від гучного звуку, перебуваючи в ліжку, вібрація від звукових хвиль проходила по подушці і ще більше дратувала.

Це просто нестерпно, але й дозволити собі з'їхати з гуртожитку він не міг. Повільно перевалився на спину, все тіло боліло, але після тренувань так і буває. Все также із заплющеними очима, підніс долоню до обличчя і розтер шкіру, впиваючись пальцями у вилиці. Ще один гучний удар і зараз він уже точно йшов у стіну. Він злякавшись розплющив очі, глянув у бік, звідки виходив цей звук. Сіра стіна. Хтось лупив кувалдою з її зворотнього боку.

Через секундну затримку, але почав розуміти, що ці стіни йому зовсім не знайомі, він підстрибнув. Оглядаючи себе, він зрозумів, що без одягу, а навколо нього тільки ковдра, яка сповзла із нього вночі. Ще секунда і він згадає всі вчорашні, а потім і місячні події.

Укутавшись у ковдру міцніше він рішуче підвівся і пішов до дверей. Знову лунає гучний удар. Він відчинив двері, зробив кроки в іншу кімнату і опинився в пилюці. Крізь білу пелену, що заходила в дихальні шляхи і не давала нормально дихати, він роздивився дівчину, що стояла зі звичайним молотком проти стіни.

Її звали Бенні і, можливо, він зараз живий тільки завдяки їй. Вона тільки заносила руки з знаряддям для наступного удару, тому він запитав більш хрипким звичайним голосом:

— Що ти робиш? — дівчина не одразу помітила його, але зупинилась і подивилася на нього.

— Твій одяг у ванній, ми скоро їдемо, давай швиденько,— і так само рішуче продовжила свою справу — бити стіну. Як він помітив, цілилася вона в район трохи нижче за очі.

— Що?

— Швидко одягайся, кажу, — якщо він і зараз не зробить все швидко, вона його вдарить, нехай буде впевнений у цьому. Але Гаррі пішов у ванну.

Ще кілька ударів молотком об стіну і вона вже тримала в руці заповітний мішечок, це може стати в нагоді. Швидко перевісила картину з однієї стіни на іншу, яка тепер із діркою та продовжила збирати речі. Хто знає, наскільки це може затягнутися, тільки дорога туди займе кілька днів.

Коли вона застібала рюкзак з речами, з ванної вийшов Гаррі. Він подивився на всі сумки з речами і без слів повісив собі на плечі рюкзак, який був його, але здається дівчину не цікавили його особисті межі, бо він був забитий якимись стаканчиками чи пляшками. Гаррі відчував, як вони билися у нього за спиною. Гаррі вже почав тягтися рукою до великої сумки, але Бенні в той же час повісила на його руки ще один рюкзак.

— А ця сумочка тобі буде важкуватою, малий, — вона посміхнулася йому одним куточком губ і схопивши, на вигляд повністю забиту сумку, лівою рукою закинула її собі за спину, йому навіть здалося, що ця дорожня сумка набита ватою, як просто вона це зробила, у правій руці вона тримала той самий мішечок зі стіни і молоток.

Проходячи повз тумбочки, вона схопила ключі і похмуро оглянула свою порожню квартиру, побачаться вони з нею вже не скоро. Хлопець дивився тільки на Бенні, вона здалася йому сумною, але він не говорив нічого і намагався робити все, що вона скаже. Швидше за все, вона знає набагато більше про нього, ніж він сам. Але ось вона досить різко розвернулася і відчинила двері, пропускаючи його у перед, і зробивши глибокий вдох сама вийшла з квартири і, з практично закритими очима, великою зв'язкою ключів, закрила її на всі замки.

Вони почали спускатися сходами, хоча бачачи всі їхні речі які вони несли, було б розумніше спускатися на ліфті, але він продовжував слідувати за нею не ставлячи жодних питань. Бенні була спокійна, хоч і їй явно не подобалося все, що відбувається, але вона, здається, насолоджувалася тишею і перебиранням ніг спокійно спускаючись сходами. Беручи приклад з неї, Гаррі почав спокійно, ні про що не думаючи, спускатися вниз. За ці кілька місяців погонь він уже і забув, що можна не бігти, а так спокійно йти, тепер і він насолоджувався цим

Стоячи перед вхідними в квартирний будинок дверима, Бенні зітхнула і тихо промовила:

— Як тільки ми вийдемо звідси, рахунок піде на хвилини, — вона не дивилася на нього, а тільки в стіну, намагаючись тримати той самий спокій, що й хвилину тому, — Як тільки будеш готовий — виходь.

— Рахунок до чого? — Гаррі як і дивився на неї так і не відводив погляд від її очей, але тепер вони дивилися прямо на нього і весь той спокій, що було в них буквально щойно, почав випаровуватися, залишаючи тільки невелике роздратування і різку втому, що опустилася на її плечі, як тільки вона зрозуміла, що їй доведеться вимовити це вголос. Знову тяжке зітхання.

— Рахунок до того, як нас зловлять тварюки, — вона твердо дивилася в його очі, не моргаючи, — а потім уб'ють. — Бенні сперлася спиною на брудну стіну і відкинула голову назад. Він безглуздо глянув на неї, це було неприємно чути, але він намагався ще тримати свій розум у спокій, але навряд чи йому вдасться робити це довго. Ніколи б не міг подумати, що скаже це так близько до сенсу, але все ж таки сказав:

— Ну, перед смертю не надихаєшся,— і швидко відчинив двері, змушуючи її розплющити очі. Як вона й очікувала, він зміг лише їх відкрити, а ось сил зробити перші кроки і підписатися на можливу смерть — складніше. Бенні відштовхнулася від стіни і з невагомою усмішкою зробила два кроки до нього, підійшовши практично в щільну і легко штовхнула його в плечі, підштовхуючи вперед. Він заціпенів і не зрушив ні на міліметр.

****

— Окей, ну тоді я пішла,— вона обійшла його і спокійною рівною ходьбою вийшла за двері. Він почав оживати і пішов за Бенні. Її не влаштовувало з якою швидкістю він це робив, тому вона потягла його за вільну руку, і сама почала прискорюватися і швидше йти до машини. Вона зовсім не жартувала, коли говорила, що рахунок на хвилини. На вулиці без захисту, та ще й удвох, хоч і на околиці, але у великому місті, де тварюк до дідька багато.

Машину вчора Бенні залишила неподалік входу. Відчинила задні двері кинула туди сумку і відійшла до сидіння водія, поклала молоток собі на коліна і завела машину, чекаючи поки він проробить ті ж дії з рюкзаками. Тільки він зачинив двері зі свого боку вона, виїхала із парковки і дивлячись у всі сторони, виїхала на дорогу. Зараз вечір, а отже, тварюки відчувають їх ще краще.

Вона живе на околиці міста, тут їх менше, але все одно достатньо, щоб доставляти проблеми. Набираючи швидкість, Бенні їхала темною трасою, зрідка освітленою ліхтарями. Їм потрібно якнайшвидше виїхати з міста. Якщо це вийде небезпека зменшитися приблизно на тридцять відсотків. Існує тільки два виїзди з міста, у ту сторону яка їм потрібна.

Один якщо об'їхати місто навколо, ця дорога довша за іншу, але вона набагато безпечніша. Друга через центр, говорити про те, що їх може чекати там дуже складно, минулого разу вона майже здохла, коли була там. Але тоді вона була сама, а зараз із цим хлопцем, і тепер їх відчувають вдвічі сильніше. Звичайно ж, вона обрала першу.

Бенні була зосереджена на дорозі та всіх своїх відчуттях, які будь-якої миті могли почати шепотіти де знаходяться тварюки. На хлопця вона взагалі не розраховувала, він поки для неї як додатковий тягар на плечах, важка сумка на передньому сидінні, інколи може світитися, але на один вистріл. Що він взагалі знає про свої здатності — їй було не ясно. Часу і сил на розмови було мало. Тому, знову, вона може розраховувати лише на власні сили.

Гаррі подобалося її розглядати, подобалося читати її емоції, він не завжди їх розумів, але вони його заспокоювали. Він довго був зовсім один, йому набридло думати, що ніхто йому не допоможе, а вона, здається, має намір це зробити. Зовсім не зрозуміло, чому він їй одразу почав довіряти, вона навіть нічого йому не пояснила, не розповіла про себе, а просто привела до себе додому, напоїла якимось відваром і поклала спати.

Бенні навіть не була з ним мила. Хоча може тому й повірив, вона не підробляла емоції або була надто в цьому гарна, але якщо вона злилася, він бачив це, якщо була задумлива, як тоді на балконі або коли вони спускалися зі сходів, він бачив це. Не знає про неї нічого крім її імені і вірить, він дійсно сильно здивується, якщо вона візьме і віддасть його на поживу цим, як вона їх назвала, тварюкам.

«Гаррі, тобі треба подорослішати і не бути таким наївним, довіряючи кожному зустрічному, який здався тобі добрим.»

Він стомлено потер обличчя долонею і глянув у вікно. По його стороні тягнувся якийсь довгий парк, він був неосвітлений ліхтарями і здавалося навіть, що там темніше, ніж скрізь. Раптом він помітив як із нього, перестрибуючи огорожу, вибралися якісь люди. Він миттю подивився на Бенні, вона в ту ж мить подивилась у бік парку і на його тривожний погляд спокійно відповіла:

— Примітивні.

І відвернулася продовжуючи стежити за дорогою. Хлопець вирішив вірити їй, тому намагався не відволікати і доки вони стояли біля світлофора, він почав розглядати тих людей. Це були підлітки, вони трохи молодші за нього, п'яні, в якомусь бруді, з пляшками, швидше за все алкоголю і їм весело. Вони обіймаються, деякі цілуються і багато сміються. У їхньому віці він собі такого дозволити не міг, постійні тренування, навчання та робота. Друзів не було, тільки сусід по кімнаті в гуртожитку де він жив років зо два. Хоча і його другом не назвати, просто людина з якою розмовляєш, щоб не втратити навички спілкування з людьми.

Йому дуже хотілося б такого життя як у них. І в нього були великі плани на універ, думав зміниться обстановка і в нього вийде адаптуватися. Але він навіть не встиг початися, як його спробували вбити, коли він повертався з тренування ввечері. Потім спробували ще раз, вже в кімнаті де він жив, покалічили і якби Гаррі вчасно не втрутився, вбили б його сусіда. З цього моменту минуло кілька місяців, навчання давно почалося, а він увесь час намагається вижити. Після того як він поїхав його кілька разів намагалися зловити, але й тоді йому виходило якимось чином тікати.

А потім з'явилася Бенні. Він тепер не один, або йому так хочеться вірити, бо якщо вона викине його біля якогось мотеля зараз, він нікуди не зрушить і чекатиме, коли по нього прийдуть тварюки. Гаррі усвідомив, як сильно втомився від цього, коли прокинувся сьогодні в квартирі, це був перший раз, коли він спокійно спав.

Підлітки почали навіювати на нього смуток, тому він знову повернув совою голову у бік Бенні. Чекаючи зелений на світлофорі, вона почала збирати своє кучеряве темне волосся у високий хвіст, так само не зводячи очей з дороги. Гаррі був упевнений, що саме зараз йому не варто говорити і слова. Вона була сконцентрована на всьому, що відбувається навколо них, мабуть навіть на його диханні. Тому терпляче чекав, коли зможе поставити запитання та отримає на них хоч якісь відповіді.

На ній була велика шкіряна курточка, здається, це взагалі чоловічий розмір. Вона не була застебнута, тому він міг бачити чорну футболку під нею. На ногах прості чорні шорти і, як він помітив, ще доки вони йшли до машини кросівки, з яких виглядали білі шкарпетки, хоч щось у ній біле. На колінах у неї лежав молоток і він дуже сподівався, що це не єдина зброя, яка в неї є, у нього ще розкладний ножик у кишені та пістолет, але він швидше за все зараз у Бенні.

Вона відчувала його погляд на собі, але він її зовсім не хвилював. А йому хотілося її розглядати. Цікаво скільки вона взагалі спала сьогодні, коли вони прийшли був ранок, приблизно четверта година, а зараз пізній вечір, і Бенні встигла зібрати всі ці речі і розкласти по сумках. Швидше за все, вона взагалі не спала і це зайняло в неї кілька годин. Чим більше він думає — тим більше у нього питань, але зараз йому не дуже хочеться думати про глобальні питання, надто важко сприймати, що все це доведеться розгрібати.

Дуже хотілося б вірити, що вона відвезе його в місце, де збудуться всі його мрії, але такого не було, а значить, його потрібно буде створювати самостійно. Загорівся зелений колір і вони повільно почали набирати швидкість, машин було небагато, а що далі загород вони їхали тим менше їх ставало.

Минуло багато часу, він то дивився у вікна і розглядав перехожих, то намагався іноді запам'ятати місцевість, але переважно дивився на неї. Все, здається, було добре, він лише раз помітив стурбований погляд Бенні, але коли він спитав, як ситуація, вона сказала, що якщо все буде дуже погано, він зрозуміє це одразу. Але як би вона не поводилася, її щось хвилювало зараз.

Вони почали під'їжджати до якогось лісу, крізь зарослі дерев можна було побачити лише невелике продовження дороги, якою вони зараз їхали, далі її всю приховувала темрява. Бенні все більше оглядалася і в якусь мить навіть попросила потримати кермо, а сама полізла на заднє сидіння в ту сумку, яку несла сама і зараз лежала на задньому сидінні. Дістала звідти його пістолет і ще якусь зброю, але він так і не зрозумів, що це, але трохи нагадувало рушницю. Пістолет поклала йому на колінки, а собі взяла рушницю, і сказала:

— Користі буде більше, якщо ти цілишся, ти будеш в очі і нижні кінцівки, але краще в очі, — а через секунду вона вже розвернула машину в інший бік і дуже швидко почала набирати швидкість, — Все занадто ідеально. Так бути просто не може. Мінімум одна тварюка повинна була спробувати нас догнати. Думаю, якби ми доїхали до виїзду, ти міг би вибирати собі надгробок, — Гаррі дивився на неї трохи злякано. — Я тебе не лякаю, але зараз, краще тримайся міцніше. Ми витратили майже дві години на цю дорогу і нам не можна довго залишатися тут.

І повернувши голову в його бік, вказала на ремінь безпеки, який він чомусь навіть не пристебнув. Відразу після цього Бенні почала вичавлювати газ на повну, від швидкості в нього навіть трохи заклало вуха. Він знову подивився на неї, тепер вона була зла, незрозуміло тільки чому, через тварюк чи існувала ще якась причина. Але щелепа в неї була сильно стиснута і загалом усі риси загострилися, навіть очі йому здавались як голки.

Він зарядив пістолет і глянув назад, на дорогу, яка, як вона сказала, могла вбити їх. Там нікого не було, але тепер він зрозумів чому вона була така схвильована весь цей час. Бенні гнала на максимум і точно порушила всі правила водіння, які могла, але навіть не намагалася зменшити швидкість.

***

Все було спокійно, але чуття Бенні не могло підводити, не можна було знижувати швидкість. Як тільки Гаррі почав звикати до цього ритму і знову хотів подивитися на Бенні, помітив, як з її сторони, на них, на всій швидкості, з повороту їде позашляховик.

Якби швидкість була хоч трохи меншою, нас би вже розквасило, але він зачепив лише трохи ззаду, завдавши більше шкоди собі. Якимось чином машина швидко набрала швидкість і притислась до нашого лівого крила. У салоні все аж наче почало пекти від стресу. Позашляховик намагався вдавити нас у залізний паркан, який був з моєї сторони.

Мене сильно приклало головою по склу і я пропустив той момент, коли Бенні вихопила пістолет і почала стріляти через розбите скло вікна зі свого сидіння водія. Вона діяла миттєво, як робот, відточеними рухами. Я схопив кермо, намагаючись допомогти втриматися на дорогі. Як тільки вона зрозуміла, що кермо на мені, Бенні розстебнула ремінь безпеки і почала перелазити через вікно своєї машини у позашляховик. І схопивши однією рукою голову водія, вистрілила. Його машина почала стрімко втрачати швидкість і Бенні залізла назад, відбираючи кермо у хлопця і голосно дихаючи, почала ще сильніше тиснути на газ.

— Все гаразд? — він тихо спитав, намагаючись зрозуміти чи немає на ній ран і не її кров на руці.

— Та ні хріна не в порядку, — Бенні загарчала, все так же голосно дихаючи і повернула обличчя дивлячись на хлопця, — Вони нас випасли і пасли майже весь час. Якщо нам справді вдасться вижити це, — вона закричала, — Буквальне диво!

Він продовжив на неї дивитися і чомусь був надто спокійний, Бенні хотілося його побити за це, він взагалі не розуміє, що вони зараз помруть?

— Це був тварюка? — спитав Гаррі тихо.

— Ні! Це був смертний, — вона кричала, але почала посміхатися, — Лайно, вони послали смертних, — вона почала сміятися. — Ти розумієш, Еріку? — вона кинула кермо і схопила його обличчя, — Ти розумієш, що це означає? — він дивився на неї, не показуючи ніяких емоцій— Вони мабуть нас із самого будинку пасли. І зараз також. Одна машина це дуже мало. Але ж ти розумієш? Смерті! — вона відпустила його обличчя і знову взяла кермо в руки, дивлячись тепер тільки на дорогу.

Бенні голосно дихала до неї початок доходити, чому вона не відчувала тварюк, за ті роки, що її не було, з ними почали співпрацювати люди. Хто на це взагалі погодиться? Рідкісні виродки, гадаю, значить їм все одно як саме діяти і ця машина, що в'їхала в них була гарматним м'ясом, не більше, щоб дезорієнтувати їх. Робити такі висновки по одній тільки машині безглуздо, але більше нічого немає. Якщо з тварюками ще й люди — це дуже погано, вона їх не відчує і будь-хто може бути проти них. Ці думки знову зробили її задумливою.

Гаррі залишався тільки дивився на всю цю гаму емоцій на її обличчі. Ще хвилину тому вона була дуже зла, потім сміялася і здавалася стала божевільною, а потім знову серйозною. Йому здалося це неймовірним, але якщо згадати в якій вони ситуації, то скоріше, шаленіший за всіх у цій машині зі своїм спокоєм саме він.

Його скоро накриє, від того, що кілька секунд тому він бачив, як убили людину, але головне, щоб не зараз.