Бенні змінила маршрут, через це вони втратять багато часу, але інакше просто не вийде. Потрібно їхати через центр міста, ще недавно вона вважала, що це надто небезпечно, але зараз усе змінилося. Тварюки всюди, але що гірше – вони тепер з примітивними. Звичайними смертними. Бенні не може відчувати їх як нечисть, а розрізнити, хто їм може допомогти, а хто вбити — буде не так легко.

За ними стежили дві машини. І серед тих, хто там сидів, немає жодної тварюки. Бенні вважала, що у центрі буде багато ворогів, як і п'ять років назад, коли вона приїхала в це місто. Тоді цей дурний вчинок ледь не коштував їй життя. Але, коли вони в'їхали в центр, вона лише віддалено відчувала їхні сліди. І це було ніщо порівняно із минулим.

У місті вони їхали з максимально допустимою швидкістю. Швидше ніж можна, але не достатньо, щоб це не було нормою. Машина була не надто помітною, навмисно взяла ту, яких тут не мало.

Бенні бічним поглядом поглядала на хлопця. Було видно, що він спокійний, але це може бути лише у майбутньому сильною істерикою. Бенні не знала чи часто йому доводилося бачити вбивства, чт вбивав він до цього і чк передиве це все. Особисто для неї це було звичайним ділом. Захистити себе будь яким чином, життям інших, якшо потрібно. Завжди обирати себе.

Але доводилося згадати, що не всі могли раніше бачити і переживати таку аварію, а потім ще й вбивство. Для неї емоції у цій справі лише зайва перешкода до виживання. Бенні вже давно зрозуміла, що простіше видаляти функцію відчувати, коли доходить до ірреальних, для смертних справ.

Але хлопець заганявся, а істерик їй в цій і так нестабільній ситуації твйльки і не вистачало.

— Дай мені мій рюкзак, — вона пильно дивилася на дорогу і не могла відволікатися. Гаррі дьорнувся від її різкого голосу, наче забув, де він знаходиться Але все ж, трохи тремтячими руками, дістав важкий рюкзак і подав їй.

Бенні однією рукою витягла мішечок з якимись маленькими пляшечками. На мить перемістила свій погляд на них, обираючи.

Поклала між своїх стегон пляшечку з фіолетово-прозорою рідиною, а решту закинула в мішечок, який полетів назад у рюкзак, який відкинула однією рукою на задні сидіння. Гаррі дивився на дівчину не моргаючи, але нічого не питав.

Бенні піднесла пляшечку до своїх губ і зубами витягла пробку. Вона виплюнула її собі на ноги. Без зайвих сповільнень схопила його руку і поклала на свої коліна. Гаррі від несподіванки залишалося лише зітхнути, коли Бенні вилила кілька крапель на внутрішній бік його зап'ястя. Приємний запах поширився салоном машини і проник у його легені. Дівчина, не дивлячись почала розтирати пальцями олію і щось шепотіти, практично беззвучно, ледве рухаючи губами.

Гаррі не міг відвести погляду від її дій. З кожним її легким дотиком на його зап'ясті, у його голові зникали всі думки. Взагалі всі, не тільки важкі і тривожні.

Все, про що Гаррі міг думати, це як його рука лежить у неї на стегнах і її тихий шепіт.

— Тобі полегшає, але це не на довго, — вона перестала тримати його і перестала шепотіти невідомі йому слова. Щойно її пальці перестали торкатися його, як його знову легенько затрусило і він притис руку до себе.

— Це… був наркотик? — як би йому зараз не було добре, він намагався ясно розуміти, незважаючи на легке тмяніння у нього перед очима.

—Не зовсім, здебільшого це трави і трохи мари. —Гаррі кілька секунд намагався зрозуміти чи знає він, що таке "мара", але Бенні швидше помітила його замішання і сказала: — Мара, у тому світі, це те, що ви називаєте магією. Заклинання, руни, зілля, замовляння, прокляття, решта — це і є мара.

Бенні поглянула на нього холодними очима, міцно тримаючи кермо авто, чи то очікуючи питань, чи то взагалі не маючи бажання їх слухати. Хлопець нічого не відповів їй. Він не знав надто багато, щоб зараз щось розпитувати і заглиблюватись у це все з головою.

***

Гаррі прокинувся від сильно запаху цигарок. Його рука прикривала очі і голову, яка була притиснута до дверей машини. Він розплючив очі їх і лише через довгу хвилину постійного кліпання зміг озирнутися.

він все ще знаходився біля машини. Їхали вони вже якимись полями, і поряд ніде не було видно міст. На водійському сидінні була Бенні. Вона курила сигарети та контролюючи дорогу слухала тихо увімкнену музику.

Побачивши, що він прокинувся, вона збільшила гучність і сильніше натиснула на педаль газу. Швидкість поступово збільшувалася за сто тридцять.

Від цієї швидкості і запаху сигарет його почало нудити. Він пошукав у кишенях свій телефон, і не знайшовши запитавши:

— А котра зараз година?

— О пів на п'яту вечора,— Бенні не відірвала очей від дороги. Якщо зараз майже п'ята година вечора, а вони виїхали ввечері, виходить, що…

— Я проспав майже день? Як я міг так довго... Це все та мазь, так?

Бенні не відповіла, але на її обличчі промайнула ледь помітна посмішка. Вона навіть насолодилася поїздкою у тиші без надоїдливих запитань та невиконання її наказів із першого слова.

З розумінням до Гарі прийшла також і біль у м'язах від довгого перебування у незручній позі. А ще йому захотілося у туалет і їсти. Бенні добре розуміла симптоми після такого довгого сну і тому не просто так збільшила швидкість. Кілометрів за тридцять вони доїдуть до невеликого містечка.

Там вона зможе заправити машину і можливо відпочити. Вона могла обходитися без сну досить довго, набагато більше ніж звичайна людина, а як для проклятої напівбогині то і більше ніж напівбоги. Але це вже був її майже четвертий з половиною днів без сну і Бенні вже була майже на межі своїх можливостей.

Але їм треба було заплутати шляхи і вона не могла зупинитися де захочеться. Бенні не бачила і не відчувала, чи за ними стежили, але їй це не подобалося ще більше. Гаррі не казав ні слова стосовно своїх потреб, йому здавалося, що він не має права про це навіть заїкатися, бачучи як швидкість автівки перевищила сто п’ятдесят кілометрів за годину.

А коли вони проїхали знак із назвою якогось міста і він помітив, що Бенні понижує швидкість, взагалі майже видихнув. До його розуміння поступово доходило, що Бенні не спала весь цей час і мабуть була дуже виснажена, але не показувала це навіть зайвим кліпанням.

На в’їзді у місто вони зупинилися на заправці і Бенні вийшла оплатити бензин залишивши його самого у машині. Гарі вийшов і почав розминати спину і ноги. Здавалося, що вони були не його взагалі, і він розучився ними користуватися.

Бенні швидко повернулася, тримаючи у руках дві кепки із лого якогось рибацького клуба, снеками, пляшками алкоголя і трьома стаканчиками кави. Доки йшла до нього вона випила цілий стакан кави за один ковток і засовуючи у авто покупки почала пити ще одну.

Вона поставила не далеко від Гарі на капот машини третій стаканчик і вже повільніше допивала другий стаканчик.

— Касир сказав як доїхати до бургерної і готеля. Місто невеличке, тому не заблукаємо,— Бенні дивилася на дорогу у сторону міста. Її кудряве волосся було зав’язане у хвіст, чорна футболка була сильно пом’ята, а на обличчі з’явилися темні круги під очами. Хоч її погляд не видавав і каплю втоми, вона не могла більше без сну. Бенні повинна заснути протягом двох годин.

Щойно бак наповнився вони знову сіли у машину і поїхали у бургерну. Звичайна бургерна, із жирними плямами на столі і підлозі, із непривітними касирами і брудними дзеркалами. Таких вона бачила вже більше сотні.

Вони зробили немаленьке замовлення із собою і вже більше ніж пів години чекали на замовлення. Бенні виходила із себе. Якщо вона зараз не буде у ліжку, її сила почне вилазити із її тіла як велика важка хмара. Уже зараз вона стримувала її на останніх поривах. У моментах викиду, вони будуть зафіксовані і оточені тварюками менше ніж за годину. Тварюки звідусіль збіжуться на її запах.

Із останніх сил Бенні змусила поглядом принести заказ як можна швидше у наглої касирки і, щойно отримавши їжу майже побігла до машини.

Гаррі відчував, що щось відбувається, що він не розумів, але мабуть вперше виконував все що вона говорила раніше ніж як Бенні про це сказала. За секунди, порушуючи всі правила дорожнього руху Бенні доїхала до готеля і замикаючи машину тихо вимовила якесь закляття, від чого, лише на мить, машина спалахнула легким фіолетовим сяйвом і у мить знову сатал такою як і була.

Гаррі йшов швидким кроком за дівчиною зі своїм рюкзаком і їжею, яка ще не встигла охолонути. Бенні, із силою розкриваючи двері мотелю, увійшла розмашистим кроком. І одразу повернула до чоловіка який стояв за стойкою.

— Вітаю, нам потрібен двомісний номер, просто зараз,— вона кинула на стоянку листи паперу і паспорта і гроші.— Ось всі документи, гроші, я розпишуся пізніше, решту віддайте йому,— вона показала на Гаррі пальцем, і перехилившись через стійку дістала ключі від номеру і вже йдучи до кімнати сказала, — Я візьму номер один тринадцять, якщо буде потрібен мій підпис я підпишуся вже завтра, а зараз валюся із ніг.

І швидко пішла. Гаррі і чоловік за стійкою дивилися у її слід. Чоловік оформив заяву на поселення у цілковитій тиші. І лише коли Гарі міг йти у кімнату сказав:

— Сер, передайте, будь ласка, своїй дівчині, що їй таки доведеться підписатися тут завтра, — Гаррі ледь не заперечив факт про їхні стосунки, але врешті зрозумів, що це може лише збільшити підозри до них, просто кивнув.

Підходячи до кімнати один тринадцять він тихо постукав і не почувши жодної відповіді тихо увійшов у кімнату. Одразу перед дверима стояла двомісне ліжко, на якому вже спала Бенні. Покривало не прикрило, того факту що на ній було лише спортивна білизна. Гаррі тихо видихнув і обережно поклавши рюкзак і паперовий пакет із їжею на підлогу — тихо зчинив двері.

І лише після того помітив, що на білій поверхні дверей були нарисовані, незнайомі йому символи, вони переходили і на стіну. Підійшовши далі, у кімнату, він помітив схожі символи на вікнах.

Гаррі обійшов ліжко і направився до ванної кімнати швидко змивши із себе залишки сну і дороги накинув на себе штани і пройшов у їхню вітальньо-спальню. Від думки будити дівчину він відмовився ще до того як встиг про це подумати, виходити із готеля було не розумно — мало що могло швендятися по місту. Тому він просто тихо відкрив пакет із їжею і дістав вже холодний бургер і, схожу з туалетним папер на смак, картоплю фрі.

Бенні спала на животі, не подаючи жодних ознак життя, майже не рухаючись, інколи Гаррі здавалося, що вона померла. Він сидів на ліжку недалеко від неї і дивився якесь старе французьке кіно на ще старішому телевізору.

Він намагався не думати, у якій можливій небезпеці він перебував, але йому весь час на очі потрапляли ті дивні символи на дверях і вікнах. Він не хотів спати, уже наспався, але розумів, що доки є можливість краще нею скористатися.

Він вимкнув телевізор і тихенько заліз під ковдру, намагаючись зберегти дистанцію із Бенні. Накрив своє обличчя рукою, ховаючи його від останніх променів сонця, які проходили через тонкі штори і тихенько видихнув повітря.

Ковдра пахла вонючим пральним порошком і на дотик воно було дуже жорстким. Та все вже було кращим за підлогу під сходами і лавочками, де він ночував раніше, доки не зустрів Бенні.

Очі Гаррі вже були закриті, коли він почув тихій шепіт невідомих йому слів із вуст дівчини, що лежала недалеко від нього. І за мить у кімнаті потемнішало.

У ту ж мить Гаррі провалився у сон.

Прокинувся він раніше сонця.

Його сон був напрочуд гидким і слизьким, хоч Гаррі і не міг згадати, про що він був. Але на його душі стало дуже неспокійно, коли Гаррі відкрив очі, все ще було дуже темно, із вікна слабо світили ліхтарі, і лише трохи освітлювали кімнату. Він перевернувся на іншу сторону.

Бенні лежала обличчям до нього. Мабуть, перевернулася у вісні. Він збільшив відстань між ними і почав її розглядувати. Йому захотілося посвітити на неї своєю силою, але боявся, що, використовуючи свою її, або він наведе на них ще більше лиха. А ще Бенні не буде рада, що її розбудили.

Темні кудрі Бенні були розпластані коло обличчя, дві її прядки впали на лоб і заважали Гаррі роздивлятися її. Бенні тихо дихала, ковдра на її тілі прикривала лише нижню частину тіла і Гаррі робив все, щоб не дивитися нижче обличчя.

По кімнаті пройшов холод і Гаррі не стримався від того, щоб підтягнути її ковдру до самого підборіддя і знову повернутися у іншу сторону, щоб не заважати їй спати.

Його думки кружляли одна за одною і він не міг зупинитися на жодній із них. Все що відбувається зараз це якась повнісінька дурість. Він зовсім недавно бачив як вбили людину. Чоловіка, який хотів вбити їх. Вбила жінка з якою він зараз лежить на одному ліжку. І Гаррі не боявся її, а навіть більше — довіряв.

Він розумів, що мабуть занадто наївний і можливо йому зараз пощастить, а може і ні. Усе чого він хотів це повернутися у, колись давно, рідний йому гуртожиток і жити своїм звичайним життям.

Гаррі тихо видихнув повітря і міцно заплющив очі. Коли він знову поринав у сон у його голові крутилося, лише: «Завтра я зобов’язаний її розпитати про все».

++++

Гаррі не знав, що Бенні не спала, коли він прокинувся. Він і не знав, що його поганий сон був спричинений нею, не здогадався б і що сон дівчини не був таким звичайним, як йому могло здатися.

Бенні не спала, вона відчувала все до чого могли дотягнутися її сили. Вони величезною безкольоровою хмарою накрили міста, змінюючи повітря, змінюючи почуття людей, змінюючи думки.

Візерунки, які Бенні нанесла на стіни і двері, тимчасово приховували місце звідки йшла ця сила, але і вони не могли приховати все. Їй треба було ще декілька годин для повернення контролю.

Очі Бенні відкрила вже перед першими променями. Вона одразу побачила обличчя хлопця у декількох сантиметрах від неї. Тихе, спокійне глибоке дихання. Губи привідкриті, а повіки міцно стиснуті. Його ковдра була обмотана наче змія навколо його тіла. Верхня частина тіла була оголена, а на ногах і досі були його джинси.

Бенні хмикнула і у одній нижній білизні піднялася з ліжка і направилася до ванної кімнати. Її погляд зачепив, уже, ледь помітні візерунки. Часу не так і багато.

Коли вона вийшла із ванної кімнати на ній було лише рушник темно рожевого кольору, а Гаррі вже не спав.

Він затримав на ній погляд лише на мить, після чого тихо привітався і поглянув знову на ліжко, закінчуючи заправляти ліжко. Бенні лише знову хмикнула і пройшла повз нього до свого рюкзака.

Вона дістала звідти чисту білизну і майже таку ж саму, але іншу, чорну футболку і шорти. Бенні сіла на крісло недалеко від Гарі і почала перевдягатися.

— Ми заїдемо поновити запаси і потім вже не будемо відхилятися від маршруту, — Бенні вже одягала шорти, коли Гарі не повертаючись до неї перепитав:

— Запаси?

На обличчі дівчини з’явилася хитра посмішка.

—Так, любчику. Запаси, — І вона врешті повернулася до нього спиною, щоб скинути рушник на ліжко і одразу одягнути футболку на голе тіло, витягуючи з під неї своє мокре волосся.

Гаррі дуже хотілося думати, що вони говорили про їжу чи можливо про засоби особистої гігієни, але щось говорило йому, що він помиляється.

Він швидко накинув чисту футболку і почав збирати все що втягнув із рюкзака. У цей же час Бенні сиділа у кріслі, закинувши ноги на підвіконня і їла огидну відсирівшу картоплю фрі однією рукою, а другою тримала бургер, який постійно відкушувала. Її очі були приклеєні до стіни, вона про щось тривожно думала. Гаррі знову боявся її тривожити і збивати. Можливо вона думає над маршрутом яким вони будуть рухатися далі.

—Знаєш, — повільно проговорила вона, Гаррі ковтнув слюну, приготувавшись запам’ятовувати,— Мені здається вони, додали щось нове у бургер.

— Що?..— Гаррі незрозуміло подивився на неї.

— У бургер, — вона підняла руку з ним, — Тут є щось дуже смачне, може щось у соусі, не можу розібрати..— Гаррі продовжував витріщатися на неї,— Окей, проїхали, — Бенні повернулася у іншу сторону, продовжуючи жувати.

Гаррі повернувся до збирання речей, все ще не можучи зрозуміти їхній діалог. У його голові не владувалося, що, постійно роздратована, Бенні могла говорити спокійно і з насолодою про їжу, тим паче про вчорашній холодний бургер.

Щойно він завершив збори, Бенні піднялася на ноги і жмакаючи папер від упаковки їжі викинула її у смітник, який стояв коло дверей. Гаррі накинув на плечі свій рюкзак, і тримаючи у руках її сумку очікував її наступних дій.

— Виходь з кімнати, — вона вказала на двері, — Мені треба дещо закінчити.

Гаррі відчинив двері і зробивши декілька кроків за них, повільно зачинив їх. Йому довелося чекати декілька секунд, після чого із щілин між дверима і стіною блиснув фіолетовий колір і звідти вийшла Бенні, своїм швидким розмашистим кроком, тримаючи у руках ключі від кімнати і свою кожану куртку.

Очі Гаррі встигли помітити лише, що зникли візерунки на стінах і коли він випадково опустив очі на смітник, помітив, що у ньому вже немає сміття, яке вони встигли там залишити. І навряд чи Бенні тримала це все у себе в кишенях.

Посміхаючись дівчина пройшла по коридору. Гаррі продовжував бути дещо здивованим змінами емоційного стану Бенні. Сьогодні вона була із гарним настроєм, посміхалася, навіть, як йому здалося, фліртувала із ним. Він намагався не зіпсувати цей її стан, але просто навіть не розумів, чому у нього ходять дрижаки по спині від її милої посмішки.

Бенні повернула у сторону ресепшина, все ще тримаючи у руках ключі від кімнати. Там сидів все той же чоловік, і побачивши парочку він посміхнувся натягнутою посмішкою.

—Доброго ранку! Прийшли розписатися?— він перевів погляд із Гаррі на дівчину. Бенні посміхнулася.

— Так, ми виселяємося,— вона положила на стойку ключі підсовуючи їх до чоловіка. Він відправив дівчину, яка стояла за його спиною провірити кімнату і протягнув Бенні документи, які треба було заповнити.

Щойно та дівчина повернулася і підтвердила, що все на своїх місцях, чоловік побажав їм гарного дня і вони рушили до виходу. Уже підходячи до машини, Гаррі дещо помітив.

— Це не та машина на якій ми виїхали, — він зупинився перед нею і повернувся до Бенні, — у неї як мінімум має бути вибите стекло у дверцях і царапини через всю ліву сторону, а ця новісінька.

— Ага,— Бенні просто відповіла, на мить поглянувши йому у очі, — це інша машина, ми на ній їхали десь день. Ти провтикав, коли ми її замінили.

Гаррі все ще стояв і дивився на неї, коли вона розблокувала дверці авто і чекала коли він покладе на заднє сидіння їхні рюкзаки.

— Чекай… — він тупо поглянув на неї, — а як ти перемістила мене у іншу машину?— Бенні пустила смішок.

— Поїхали вже, — вона відібрала з його рук рюкзаки,— потім все сам зрозумієш.

Їм довелося проїхати декілька кілометрів, перш ніж Гаррі упевнився, що вони їдуть не за шампунем. Куди вони направлялися йому все ще було невідомо, але все виглядало так, наче вона мала перед очима карту і вони чітко слідували нею.

— То все ж таки, куди ми направляємося?— у машині грала музика, а Бенні одночасно викурюючи сигарету, підспівуючи пісні тихим низьким бархатистим голосом, упевнено їхала більше ста кілометрів у годину. Щоб вона почула його, Гаррі намагався перекричати музику.

— Я ж говорила, ми їдемо поповнювати запаси, — Бенні схмурила густі брови.

— Так, але я думав, що ми поїдемо у супер маркет і купимо там все необхідне, — Бенні здивовано повернула до нього голову і зрозумівши, що він говорить серйозно розсміялася з всієї сили.

— Ти плануєш купити рушниці у супермаркеті?— від сміху у неї на очах з’явилися сльози,— Може там же візьмеш і кристали для змінення зовнішності?

Гаррі почувався дурним, хоча розумів, що цього було не уникнути.

— Любчику, ти ще такий юний, — Бенні викинула сигарету у вікно і правою рукою похлопала його плече,— Розсмішив мене.

Минуло з десяток пісень і дві сигарети Бенні, як він знову наважився запитати.

— Так і де ми будемо поповнювати запаси? — він хлопнув себе по колінам,—Скоро доїдемо?

— Не знаю, — Бенні випячила нижню губу і похитала головою.

— Не знаєш? — Гаррі перепитав сильніше обернувшись до неї.

— Не знаю, — дівчина поглянула йому у очі і знову повернулася до дороги.

— А куди ми туди їдемо?

— У наш магазинчик, де можна взяти різні веселі речі, — Бенні посміхнулася, їй до біса подобалося робити так, щоб він почувався дурнем.

— А де він знаходиться? — Бенні задумалася.

— Поки що, по відчуттям, я їду просто на нього, але скоро треба буде повернути ліворуч.

— Ти його що…— Гаррі із випяченими очима намагався підібрати слова,— відчуваєш?

— Так, — Бенні легко відповіла йому, — Ти також так можеш. І вже робив так.

— Що? Коли це?