Feledés
Niel
Vérem sötét, mint a szurok A képekről lassan elfakulok Feledésbe merül mind az aki vagyok Nem alkottam maradandót, nem tettem nagyot Szilárd már vérem, mint a beton Szívem olyan, mint pókerban a zseton Játszadozol vele s nem bánod ha veszíted Úgy sem érek én már lassan egy fillért sem Eltünt már vérem, szívem nem dobog A világ nélkülem is tovább forog Nem sírat engem senki, nem volt ki szeressen Nem volt ember, aki a vicceimen nevessen Nem keresik vérem, elfeledett a világ Elfelejtették bánatom s mindegy egyes hibám. Megszünt minden, mi ragyogott eddig S értéktelen holtestemet, elfeledett föld fedi.
2018-05-02 19:42:16
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
misshapen_mirror
Mélyreható lett. Ügyes vagy.
Відповісти
2019-09-22 12:32:57
Подобається
Інші вірші поета
My Darkness Édesanyám Kegyetlen Szerelem I want to know you
Інші поети
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3592
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12756