Крик душі
Nika02_
Мені набридло, набридло Жити як хочуть інші Постійно слухати чужі поради Що я маю робити як слід Ось там чи там поступити Що маю я робити Слідувати якимось канонам Які не знаю хто придумав Я жити хочу як захочу І ніхто не зможе мене переконати І хоч складно вийти з зону комфорту Лише я буду знати Яким шляхом мені піти Та що мені робити Ніхто не зможе мене переробити Ми всі різні і несхожі Того не треба мене повчати На своїх помилках я повчуся І чомусь все-таки навчуся...
2020-08-12 18:18:03
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
)))точно. Своя разбитая коленка сильнее болит, чем чья -то. ✍️✍️✍️✍️✍️ Я такая же... Есть...а может была... Чути крик душі у твоєму вірші. А помилки у вірші можна виправити...вони ж коректуються. Гарного тобі редактора. Пиши. В тебе добре виходить ☀️🤗
Відповісти
2020-08-12 18:25:30
Подобається
Nika02_
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Дякую за відгук❤
Відповісти
2020-08-12 18:33:46
Подобається
Інші категорії
Вірші в прозі Для підлітків Подійні Поеми Радісні вірші Філософські
Інші поети
CVLD BLVVDED
@CVLD_BLVVDED
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3091
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1776