До Саші бігла дівчина у подертому платті і з кайданами на руках, коли він придивився, то побачив що далеко за нею видніється якесь поселення, а за дівчиною біжить воїн: Затримайте її! Вона злочинниця!

Чоловік став перед нею і хотів зловити дівчину, коли: "Політ метелика" - дівчина неначе взлетіла і перестрибнула на гілку дерева. Це дуже здивувало Сашу і він вирішив її відпустити. Через пару хвилин до нього добіг переслідувач:

-Ну і чого ти її не зловив?

-Так вона ж злочинниця.

-І що? Вона жінка!

-У неї в руках був ніж, вона бігла з ним на мене, звичайно я забоявся!

-Що? Звідки вона взяла зброю?!- запанікував вояка і вже хотів бігти, коли,- Чекай, ти ж не один із нас. Що простолюдин робить в цій місцевості?!

-Як що? Я що, не маю права тут гуляти? Десь є написана заборона?

-Ти дивний! Дивися,- сказав чолов'яга показуючи на поселення,- он то одна з воєнних баз королівства Тубан. Тут як би формально гуляти можна, но краще не треба, для твоєї ж безпеки. Сам розумієш, можуть подумати, що ти шпигун. Но раз ти пережив таке, я тебе відпущу, тільки ти нічого не бачив! Домовились?

-Домовились!

-Ось і добре я побіг.

Коли вартовий нарешті побіг у ліс Саша і сам вирішив відправитись на пошуки дівчини, на щастя він швидший і вправніший за простих людей. "Воєнна база королівства? Що вона робить на кордоні з Аркабом? За моїх часів навіть кордони між королівствами не були контрольованими, між нами була повна довіра, а тепер… Зараз не до цього, потрібно знайти цю дівчину, чого це маг став злочинцем? Знайшов! гадство він ззаді". "Виклик цербера" - "Відволічіть його, а я поки з нею розберусь".

Саша почав наздоганяти дівчину, схопив її за талію і вискочив на дерево.

-Що ти роб…!

-Тссс,- приставив він пальця до її уст,- тихіше, а то військовий почує.

-Хто ти і чого тобі треба?- прошепотів дівчина.

-Мені? Ти ж сама просила допомогти, ось я і не зумів відмовити такій красивій дівчині. "Примарний клинок" - Саша розрізав кандали які сковували руки дівчини.

-То ти маг?

-Ну як бачиш. І ти доречі тоже, я бачив що ти використала техніку. Давай так: я допоможу тобі повернути свою зброю, адже без неї ти не зможеш реалізувати свою силу на повну, а також утекти; ти ж в свою чергу розкажеш мені чого тут опинилась і все, що знаєш про це місце.

Поки вони верталися до воєнної бази дівчина розповіла, що її звати Богдана і насправді вона принцеса королівства Тубан. В одному з рейдів зачистки від монстрів на їхній загін напали варвари і вирізали усіх чоловіків, жінок же взяли в полон. Коли взнали, що вона принцеса почали вимагати викуп від короля, той звернувся по допомогу до інших і один герой цього королівства пообіцяв вбити дикунів та повернути принцесу цілу і неушкоджену. До того часу коли він прийшов майже всі дівчата були закатовані до смерті, тільки до неї ставились по людськи, адже вона дочка короля. Герой з армією вбили дикунів і привезли її сюди, коли вона вже подякувала їм за порятунок і хотіла повертатися додому він сказав, що дівчина ще не до кінця розплатилася. З того часу вона стала тут рабинею, її катували і насілували кожен день, змушували прислужувати і прибирати за всіма, вони ставилися до неї гірше ніж варвари до своїх полонених. Принцеса цього не витримувала і навіть раз хотіла скоїти самогубство, та її вилікували тутешні маги і з того часу каторга стала тільки страшнішою...

-І ти справді думаєш що я повірю в твою розповідь?- перебив її хлопець,- До того ж звідки ти знаєш про те, що відбувалось поки ти була в полоні?

-Частину мені розказав сам герой, а частину я підслухала з часом і склала загальну картину подій. Але нажаль зараз довести того, що я принцеса, ніяк не можу. Та я обіцяю мій батько дасть тобі стільки золота, скільки захочеш, коли я повернуся, напевно він помирає від горя.

-Скільки часу минуло, від коли тебе "визволили"?

-Точно незнаю, вже збилась з рахунку, но десь три роки

"Слабо мені в це віриться, но допустим"- думав Саша,- Ми вже близько, зараз будеш показувати дорогу.

Та коли вони добралися до брами їх зустріла ціла армія воєнів із магами.

-Ми знали що ви повернетесь!- викрикнув один з магів.

-Їх не має бути так багато,- прошепотів дівчина Саші на вухо,- Ще й стільки магів.

-Скоро сюди має приїхати герой, і ми маємо впевнетись, що все буде готово до його зустрічі!- почав розпинатись другий

-Особливо він хотів бачити вас.- єхидно усміхнувся до дівчини старий вояка.

"Їх занадто багато,- думав стаючи у захисну позицію чоловік,- я всіх не здолаю, та й кров проливати лишній раз не хочу, а якщо розслаблюся то сам загину. Що робити?

-Я тобі допоможу. Адже ця дівчина тобі ще знадобиться!- почувся у голові голос демонесси,- А і вона не бреше."