Ї
(18+)
Набридло плентатись пітьма І слухати усіх розумних, Що все-те бачили та знають Що до дверей тебе штовхають, Як бидло непорозуміле, Що смикається до нічого, Та шепотять тобі на вуха: -Прости, прими й відпусти, Однаково нічо не зміниш, Все, як є…А решта- суєта. Йди-но, доця, медитуй, вгамуй свій мозок булькотючий. А ні, так буде ще болюче… Навіщо мучитись даремно? Засни. Та буде щастіє тобі. Похерь, стань трупаком бездушним, Спокійним, звішеним, послушним, і цетера, і цетера. Не хочу я, пішли всі в…сад. Щастя не шукаю- жити мушу. Помремо всі. І мудрі, і тупі. А що там далі- то ніхто не знає; кому сцикотно, хай на вічність зазіхає. У кожного свій шлях, і правил тут нема, а істина- мабуть, одна, та хай собі лишається де є, шукать не буду. Захоче, сама знайде, а ні- обійдемось… Тільки не вчить, благаю, як правильно та Як повинно бути, бо вже зудить подекуди духовність та по три рублі кіло. Цитатки- то теорія, а практика в миру- це зовсім інша справа. То дякую, громада, за увагу. Бажаю жити. Щось то вийде. Та й усе…
2020-11-22 17:11:29
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ирина Дзвин
дякую)
Відповісти
2020-11-27 12:33:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2385
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4847