Блог
Всі
Особисте, Думки вголос
Всем привет!
Меня зовут Лена)
В ответ на запрос @johan_shtraine пишу этот блог о своем творчестве. Можно было, конечно, не выпендриваться и ответить в комментарии, но я ведь писатель, поэтому текста будет много.
Начну с того, что пишу я с двенадцати лет, но и подумать до определенного момента не могла, что напишу "цельную книгу" и покажу ее кому-нибудь.
После того, как когда-то (лет 19 мне было) показала свой опус подруге (не весть какой критик, но ее мнение мне было важно) и получила разгромный отзыв, желание изменить мир пером отвалилось.
К тому же жизнь у меня была довольно бурная, так что на творчество просто не оставалось времени.
Но каждый раз, когда бури утихали, я возвращалась к недоделкам.
Первая книга, которую я закончила была "Реальная сказка". Это псевдо-реальная история о любви для подростков. И как-будто написана подростком. Она лежала "в столе" почти пять лет.
Потом как-то раз судьба привела в интернет сообщество, в котором я состояла, интересную девушку. Она провела марафон по книге "Путь художника". Тогда же я нашла SurgeBook. Тогда же я начала публиковать свои черновики. Свет увидел "Реальную сказку", а также "Историю нимфы" и "Мастера крыла". И понеслось.
Я постоянно искала, и продолжаю искать, себя. Если зайти ко мне на страницу, то ясно видно, что книги мои разных жанров, разных размеров, написаны разным стилем. Мне нравится экспериментировать.
Со временем я осмелела и захотела большего, чем сердечки и отзывы. Мне захотелось иметь материальный отклик от читателей.
И так как SB такой возможности не дает, стала искать. Нашла Литнет. Начала участвовать в конкурсах. И вправду читатели стали платить за мои книги "благодарочки", хоть коммерческим автором там я не стала по сей день.
В какой-то момент я решила, что буду писать книги на украинском языке.
Чому? Бо це мова моєї рідної країни, яку я дуже люблю. Мені шкода, що мова є причиною конфліктів серед людей, і я хочу, щоб вона розповсюджувалася природно.
І, як не дивно, це не відлякало від мене читачів. Кілька з них навіть вчили українську, щоб читати мої книжки. Я підказувала переклад незрозумілих слів (це було кумедно).
Потім одного чудового дня мені написала менеджерка з міжнародної платформи Stary та запропонувала стати їхнім комерційним автором.
Спершу я опублікувала там книжки, які вже були представлені на інших платформах, підписала на них контракти й, переконавшись у їхній ефективності та чесності, стала публікуватися ексклюзивно.
Щоправда поки що більшу частину доходу я отримую саме від платформи, а не читачів, бо українська мова представлена там не достатньо. Але я вірю, що невдовзі україномовних читачів стане більше, або ті, хто до того читав російською, зацікавляться, як на інших платформах...
Мораль історії яка? (Без моралі я в принципі не пишу, в кожній моїй історії є підтекст)))
- Ніколи не рано чи не пізно почати, все у тебе в голові
- Не можна написати одну книгу й стати великою (им)
- Хто шукає, той знайде
- Ніколи не зупиняйся, шукай нові вершини
Як і обіцяла, тексту багато. Сподіваюся на питання відповіла повною мірою. Якщо ще щось зацікавить, питай))
Книги
Всі
Вірші
Всі
Втрата
Відкривши очі я побачив,
Що сонце зникло з цього світу.
І той, хто щось для тебе значив,
Вже не відчує запах квітів.
Він вже пішов у забуття,
А ти лишилась тут страждати.
Він не хотів втрачать життя,
Та хто ж на світі може знати...
Чи знає сонце, знає світ
Де знайдеш ти свою могилу?
Напевне хочеш ти знайти,
Але не дасть Бог тобі згинуть...
17
0
743