Потяг швидко доправив Оксану до міста, а потім чоловік зі служби трансферу ледве відбив її у таксистів.
- Вибачте, - сказав сивоволосий, проте ще доволі молодий, чоловік, - ви мабуть до такого не звикли.- Таксисти у всіх країнах - вовки, яких ноги годують, - усміхнулась Ксанка, пригадуючи деякі зі своїх мандрівок.
Водій коротко кивнув та всміхнувся:- Я колись також таксував.
Продюсерка розмістилася на задньому сидінні чорного мерседесу бізнес-класу. Шкіра сидіння одразу почала віддавати ароматне тепло змерзлому тілу. Водій відвіз Оксану до апартаментів, заброньованих на час візиту. Цього разу Міллер не стала шукати пригод з готелями й довірила пошук житла агентові. Дівчина виконала завдання на відмінно й знайшла саме те, чого потребувала замовниця. Це був звичний люкс з двома спальнями та вітальнею з гарненьким скляним балконом. Власна кухня була облаштована всім необхідним. Тут вони б чудово розмістилися разом з Наталею на кілька днів, але бабуся вирішила інакше.
Та перейматися через дрібниці не було звичкою Міллер, тому уважно огледівши всі приміщення, із задоволенням скористалась можливістю випити кави, споглядаючи вкриту пеленою туману осінню вулицю. Дівчина розмістилась на невеличкому затишному балкончику із чашкою гарячого запашного напою. І був би цей момент ідеальним, якби не пролунав телефонний дзвінок.
Цей номер Оксана воліла б поставити у чорний список, але поки що не могла собі цього дозволити.
- "Влада у таборі", - холодно відрубала жінка.
Останнє особливо зачепило Оксану, бо вона жодного разу не зрадила чоловікові, навіть коли він просто взяв і переїхав з їхнього дому близько року тому.
Зараз довести вона не могла, але точно знала, що інші жінки в колишнього були. Та коли почався процес розлучення цей покидьок став більш обережний, й детективи не змогли засвідчити зраду.
- "Я доведу. Не сумнівайся", - рикнув чоловік, він і сам не очікував, що реакція від дружини розлютить ще більше, ніж її відсутність. - "Кажи вже, де моя дитина?"
Міллер чудово знала відповідь на це питання. Й відповідь їй не подобалась: звісно, не настане, бо ж працюють у суміжних сферах, мають спільну дитину. Як так у деяких виходить після розлучення залишатись у нормальних стосунках? Треба буде якось попитатись. Спробувала згадати, хто з хороших знайомих пережив розлучення мирно. Знову зітхнула та зробила ковток. Кава стала неприємно теплою, й тут все не так.
Той висадив її на вулиці, вздовж якої притулились один до одного не менше як півдюжини закладів. Водій порекомендував один з них, й Оксана пішла шукати необхідну назву. Щоб потрапити до невеликої кав'ярні з панорамними вікнами, що притулилася у самому кінці вулиці навпроти невеликої алеї, необхідно було піднятися по витончених кованих сходах. Заклад зустрів теплом та апетитними ароматами свіжої випічки та кави. Оксана сіла за столик навпроти вікна.
Настрою не було зовсім. На додачу згадався лікар швидкої на ім'я Олексій. Хоч вона й пообіцяла віддячити молодикові, про те, як саме це зробити, думок поки що не було. Простої листівки замало, гроші вона могла й одразу дати, але ж тюкнув їй півень у голову попросити контакт. Отже залишився подарунок. Але який? Чоловік був явно не байдужий до спорту, був лікарем, тож людина шанована та й заробляє непогано. Тож яку небанальну річ можна подарувати такій людині? Статуетка чи картина, мабуть, підійде. Але тут стає питання стилю.
Аж раптом з-за рогу вийшов малюк. Він з усіх сил виривався з чіпких маминих рук, бо вже помітив велетенську купу листя. Зрештою малюкові вдалося висмикнути ручку, й він якнайшвидше полетів до такої бажаної розваги. Двірник зупинився та з усмішкою дивився на бешкетника, що моментально став руйнувати результат його праці. Схоже, що на дитину, як і на вітер, цей чоловік не бачив сенсу ображатися. Чудова людина.
В Оксани на очі чомусь навернулися сльози. Вона пригадала, як колись її маленька донечка так само розкидала листя в їхньому саду. Як весело сміялася, спостерігаючи за різнобарвним листопадом, який робив садівник за допомогою повітрядуву.Тоді Оксана ще була щаслива. Тоді в неї було все, про що можна мріяти: улюблена робота, сім'я, душевний спокій. Та виявилось, що то все було примарою. Чоловікові вона була потрібна лише через зв'язки та статки, й щойно він міцно став на ноги (а з його поганенькими даними це зайняло не один рік) він покинув її без жодних пояснень. Він забрав із собою і те, що можна було назвати сім'єю, і душевний спокій спаскудив.
З самого дитинства Ксанка Міллер знала, ким хоче бути. Ще навчаючись у школі, вона продюсувала проєкти своїх талановитих однолітків, а трохи пізніше - студентів мистецьких факультетів. Люди довкола були в захваті від її здібностей, тому вже під час навчання в університеті вона повною мірою працювала на місцевому каналі, а за два роки її запросили до національного проєкту. Тоді ж Оксана познайомилась з Люком. Й з радістю ухопилась за цю можливість, бо чоловік був уособленням "поганого хлопця", в якого мріяли закохатися всі знайомі дівчата. Французьке коріння добре поєднувалось іспанським. Такий собі красень-бунтар на байку. З поглядом, що палав жагою до здійснення своєї мети. Лише у присутності Міллер він ставав геть іншим - поступливим та милим.
Хто ж знав, що насправді Серпон виявиться не "поганим хлопцем", а звичайним поганцем, що скористається дурненьким дівчиськом?
- Пані Міллер, вибачте, що відволікаю, але до зустрічі залишилось п'ятнадцять хвилин.
- Ваш номер наданий мені керівництвом саме для таких випадків й не буде переданий мною стороннім особам.
Оксана всміхнулась - суворо.- Я вийду за мить, - мовила у слухавку й перервала звязок.
Потім підкликала офіціантку і попросила рахунок. У цю годину відвідувачів було ще небагато, тож її прохання зробити розрахунок якнайшвидше було виконане. Швидко одягнулась в гардеробі й вийшла на залиту сонцем вулицю. Але одразу зрозуміла наскільки оманливою є осіння погода, коли сидиш у теплому приміщенні та коли поринаєш у її прохолодні обійми.Водій чекав біля машини, що була припаркована поруч, й вже відкривав дверцята.
Незважаючи на те, що чоловік дуже поспішав і був умілим водієм, столичні пробки посприяли їх запізненню. Проте ніхто з невеличкої делегації з трьох чоловіків і не подумав Міллер у цьому дорікати.Оксана сприйняла таку поведінку з мовчазною вдячністю аж до того моменту, коли один з чоловіків не сказав: "Нічого страшного. Жінкам властиво запізнюватися", а інші заусміхалися та закивали головами, погоджуючись.
Гарний настрій, який тільки-но почав виповзати з куточків понівиченої душі, негайно випарувався. Невже тут їй також доведеться доводити, що вона не просто мила дівчинка та онука самогó Міллера, а професіонал з багаторічним досвідом та чималими знаннями?"Ну що ж, любі мої сексисти, доведеться вас перевиховувати", - злісно подумала продюсерка й сперлася ліктями на стіл.
- То що, шановні, ви готові мені запропонувати?Усмішки на мить щезли з облич українців, а потім наліпилися знову. Полювання на неї було відкритим. Та звідки цим гієнам було знати, що перед ними левиця, а не антилопа?
_________* тут і надалі діалоги англійською братиму в лапки (авт.).
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку