Останній раз
Все, останній раз і я забуду І, щоб не казав, щаслива буду. Все, назад шляху уже немає, Там мене нічого не тримає. Все, я ожила і вперед іду, Згадаю, скучу, але не зверну. Не можу мрій своїх позбутися, Плисти по течії, забутися. І кожен раз тому я знов встаю, І піднімаю крила і лечу, Не завжди легко й просто не завжди Та буде, так як хочеться мені. Моє життя і лише вибір мій, Якщо зі мною ти, то зрозумій, Бо все ж не може бути правди дві І добре з тим з ким сходяться шляхи. Безмежний простір і можливості, В творінні частка є чарівності. Бажання, віри і зусиль сповна, Я завжди там, де є моя душа.
2022-02-13 11:40:16
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2182
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1821