Євгеній Назаренко
@Evgeniy88
Тобі таке не напише твій хлопчик!
Вірші Всі
Смерть і народження
На місто падає вода Крізь хмар густих тоненькі ранки Предсмертно борсалась весна Брудним мастилом навкруг ганку Відспівували голоси У переході гітаристів Весну. Розгулювали пси Похмурим і скорботним містом Дома стояли в самоті Скидались на надгробні плити А нерухомі ліхтарі - Стояли мов могильні квіти Здавалось помирає світ Разом із сяючим світанком Та літо народилось від Проміння заспаного ранку
3
0
213
Надія
До вікна в моєму домі Прилипла ніч сумним лицем А сонце впало їй за комір А місяць слугував вінцем Заснули верби, нахиливши Тонкі ключиці до землі Оголені, рожеві криши Тримали зорі угорі Заснуло все в обіймах ночи І тільки хмурі ліхтарі Заплакані втирали очи До дня прийдешньої зорі
4
7
277
Спогади
З труби безсловесної пащі  Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах  Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий  Розмазаний білим акрилом  По квантовій тканці вуалі  Мерці, незнайомі прохожі  В німому, повільному танці  Жорстоко і досить безбожно  Зжирають обличчя "повстанців"  Голки невгамовного світла  Лишають гранатові рани  В акторах туманного квіту  Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру  У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру  Стирає кордони обструкцій  Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння  Вдихаючи з попелом втому  Я знов провалюсь у верзіння...
11
2
327