My life, My Mess
Palak Verma
It looks life to me, When things are a little too bad, When I'm a little too sad. But it's my life, quite wrecked though, Streched to endless chaos, And my pathetic remorse, With a sprinkle of spangling thoughts. It may be hard to see its light now, It's magical; just invisible right now. But at the end of the day, I only want this life, Where I've stumbled and fallen, fallen on debris, Where I stood up and continued, continued to breathe. I'd made a whole lot of mess out of it! But even if it has all gone wrong, I think I just wanna live in this mess now, As it looks so-like life to me...
2018-09-28 13:05:10
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Madison Tyler
Yeah right dear. Life wouldn't be complete without mistakes.
Відповісти
2018-09-30 09:41:45
1
Palak Verma
@Madison Tyler that's true, it is the mess of life, and trying to deal with it in the best possible way... that actually makes the life, "The Life"... 😊💖
Відповісти
2018-09-30 10:33:37
1
Інші вірші поета
That One Bird Today Magical Metamorphosis
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2917
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1514