My life, My Mess
Palak Verma
It looks life to me, When things are a little too bad, When I'm a little too sad. But it's my life, quite wrecked though, Streched to endless chaos, And my pathetic remorse, With a sprinkle of spangling thoughts. It may be hard to see its light now, It's magical; just invisible right now. But at the end of the day, I only want this life, Where I've stumbled and fallen, fallen on debris, Where I stood up and continued, continued to breathe. I'd made a whole lot of mess out of it! But even if it has all gone wrong, I think I just wanna live in this mess now, As it looks so-like life to me...
2018-09-28 13:05:10
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Madison Tyler
Yeah right dear. Life wouldn't be complete without mistakes.
Відповісти
2018-09-30 09:41:45
1
Palak Verma
@Madison Tyler that's true, it is the mess of life, and trying to deal with it in the best possible way... that actually makes the life, "The Life"... 😊💖
Відповісти
2018-09-30 10:33:37
1
Інші вірші поета
Train A Sea Poem Paramour Chaos Theory
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15219
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12275