My life, My Mess
Palak Verma
It looks life to me, When things are a little too bad, When I'm a little too sad. But it's my life, quite wrecked though, Streched to endless chaos, And my pathetic remorse, With a sprinkle of spangling thoughts. It may be hard to see its light now, It's magical; just invisible right now. But at the end of the day, I only want this life, Where I've stumbled and fallen, fallen on debris, Where I stood up and continued, continued to breathe. I'd made a whole lot of mess out of it! But even if it has all gone wrong, I think I just wanna live in this mess now, As it looks so-like life to me...
2018-09-28 13:05:10
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Madison Tyler
Yeah right dear. Life wouldn't be complete without mistakes.
Відповісти
2018-09-30 09:41:45
1
Palak Verma
@Madison Tyler that's true, it is the mess of life, and trying to deal with it in the best possible way... that actually makes the life, "The Life"... 😊💖
Відповісти
2018-09-30 10:33:37
1
Інші вірші поета
Stolen Leaf Vessel of Pain A Love Like Mine Rebirth
Інші поети
_Maksym_
@_Maksym_
نوارس
@NWARSS
varyat
@varyat
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12230
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4849