Дні минають
Pavlik Panko
Минають дні, минають роки, А ти залишаєшся один, Не знаходиш ти любові, Змучений ти цим, І ось усівшись в крісло, Узявши ручку і папір, Ти пишеш, слова любові, До тої яку ти не зустрів, Дописав останнє слово, Й відклав прощальний лист, Береш скляночку отрути, Й робиш мертвий подиху ковток, Й розумієш, що насправді любиш, І любов ця є взаємна, Тільки ти, егоїстичний ідіот, Який думає про себе...
2019-06-16 18:10:05
2
0
Інші вірші поета
Пам'ятаю Останній день! Дах Коли я помру
Інші поети
Trui
@trui
tata
@tata4u
kply
@kply
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3757
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2709