Коли я помру

Pavlik Panko

Настане день і я помру І можливо це станеться вже завтра! Можливо я останній раз скажу пака. Можливо завтра не відкрию очі я! Не прийду до школи й не скажу тобі привіт! Можливо останній раз подивлюся в твої очі. Й скажу -А що потрібно було зробить? Я багато міг ще написати,але хто це буде все читати? Я! Хто я? Чи знаєш ти! Що твориться в мене в голові! Ні? Тому пака! Я йду туди де буде добре! Де не буде болі і образ! Де я зможу краще жити! Де не буде гніту і думок як далі жить! Усе! Закрию очі... І полечу далеко в далечінь... Тепер усе гаразд! Нема проблеми яку звати Паша...

2018-10-25 20:00:38

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

White_Fox_

То добре, ато я думала що ще один такий як я знайшовся)

Відповісти

2018-10-25 20:08:27

Подобається

Сніданок з Едемом

Коми, тире, лапки "храмають", але вірш нічогенький). Хочеш можу допомогти з розділовими знаками в О.П.

Відповісти

2018-10-26 18:24:53

Подобається

Pavlik Panko

@Сніданок з Едемом коли я пишу вірші на ці деталі просто не звертаю уваги ,а потім пізніше вже згадую про них

Відповісти

2018-10-26 19:14:06

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2186

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4051