Коли я помру

Pavlik Panko

Настане день і я помру І можливо це станеться вже завтра! Можливо я останній раз скажу пака. Можливо завтра не відкрию очі я! Не прийду до школи й не скажу тобі привіт! Можливо останній раз подивлюся в твої очі. Й скажу -А що потрібно було зробить? Я багато міг ще написати,але хто це буде все читати? Я! Хто я? Чи знаєш ти! Що твориться в мене в голові! Ні? Тому пака! Я йду туди де буде добре! Де не буде болі і образ! Де я зможу краще жити! Де не буде гніту і думок як далі жить! Усе! Закрию очі... І полечу далеко в далечінь... Тепер усе гаразд! Нема проблеми яку звати Паша...

2018-10-25 20:00:38

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

White_Fox_

То добре, ато я думала що ще один такий як я знайшовся)

Відповісти

2018-10-25 20:08:27

Подобається

Сніданок з Едемом

Коми, тире, лапки "храмають", але вірш нічогенький). Хочеш можу допомогти з розділовими знаками в О.П.

Відповісти

2018-10-26 18:24:53

Подобається

Pavlik Panko

@Сніданок з Едемом коли я пишу вірші на ці деталі просто не звертаю уваги ,а потім пізніше вже згадую про них

Відповісти

2018-10-26 19:14:06

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2542

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2702