L'Amour et la Mort
Perdix
L'amour rempli le cœur, La mort y laisse un vide. Cette douce chaleur Devient froide et acide. Ça détruit le corps, Ça détruit la tête, Tu deviens le mort, Le monde s'arrête. Comme une pause dans la vie, Servant à en marquer la fin, Douloureuse phase de déni, Ponctuée de rage et de chagrin. Réfugié dans des souvenirs. Ne pouvoir penser à l'avenir. On ne peut ramener un défunt, Mais on pleure toujours, pleure en vain.
2022-11-03 19:58:41
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KAYSEE
Un de mes préférés Ce poème est juste magnifique Merci pour ce moment
Відповісти
2022-11-11 21:04:02
1
Perdix
@KAYSEE encore merci :) T'imagine pas comment ça me fait plaisir 😊
Відповісти
2022-11-11 21:16:34
1
Інші вірші поета
Ce jour où j'ai disparu La peur d'aimer Insomnies À l'abandon
Інші поети
Ната
@MataMark
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4544
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2308