La troisième roue
Au commencement, c'etait elle, Une roue seule qu'on ecartèle, Monocycle indépendant, Elle avançait en hésitant. Mais une roue s'est ajouté, Au début elle pensait, enjouée : "On ira plus vite à deux, Un vélo ça avance mieux." Un beau jour nouvel arrivant, Être nombreux, c'est préférable, Mais un tricycle, c'est dérangeant, Et on devient, vite remplaçable. Alors la roue la moins sociable, On décide de l'enlever. Mais on la garde juste à côté, Si l'ambiance devient détestable. Elle attend, chandelle à la main, Elle ne part pas, elle reste là, Et jamais elle ne se plaint, Elle pense juste :"pourquoi moi ?" La roue de secours, La troisième roue, Qui est là pour vous, En dernier recours.
2022-09-29 06:09:28
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
KAYSEE
J'aime tellement ta manière de décrire les situations vécues quand on est adolescents, ce texte est magnifique j'aime beaucoup :)
Відповісти
2022-09-29 10:52:18
1
Perdix
@KAYSEE merci :)
Відповісти
2022-09-29 15:19:43
1
Héloïse
J'aime beaucoup !
Відповісти
2022-09-29 18:34:41
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5732
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4813