La rose
Tout le monde rit, se moque de moi, Toi ça pour qui, tout ça pourquoi ? Rien à faire de ceux qui disent ça, Ils peuvent chercher j'répondrai pas. Qu'ils continuent leurs commentaires, À double sens, sans jamais s'taire La plus belle chose que l'on m'ait dit, M'a blessée autant que réjouie : "T'es aussi belle qu'une rose fanée, Qu'on a oublié d'arroser'' J'ai beau chercher, je n'comprends pas, Que voulait-on me dire par là ? "T'étais jolie mais c'est passé" C'est comme ça qu'j'l'ai interprété. La prochaine pluie qui va tomber, Va peut-être me revigorer. Mais tout n'est que nuage d'orage, L'eau est retenue par un barrage. J'dois tout garder sans ne rien rendre, C'est la seule décision à prendre. Au fond je sens que j'vais craquer, Me retourner et riposter. La tempête menace d'éclater, Mais les autres n'ont rien remarqué. Ils ne regardent pas autour d'eux, Ils préféré se cacher les yeux. Mais même séchée j'ai des épines, Maquillées par ma mauvaise mine. Quand l'eau enfin m'arrosera, La rose que je suis les piquera.
2021-07-31 19:03:46
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
lys
C'est magnifique et... Indirectement ça me touche tellement. Je suis moi aussi une rose... :<❤️
Відповісти
2021-08-07 18:42:21
1
Perdix
@lys merci ! Courage aux roses 💪 ❤️
Відповісти
2021-08-08 08:58:59
Подобається
ioio
C'est magnifique ! ✨❤️
Відповісти
2021-08-16 09:56:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4298
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5232