Boots Редьярд Кіплінг Переклад українською
Філіп Горниленко
Ми крокуємо вперед, крок, крок, крок - по проклятій землі. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Сім, шість, одинадцять, п'ять, дев'ять, двадцять миль сьогодні. Чотири, одинадцять, сімнадцять, тридцять дві учора. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ні, ні, ні, не дивися уперед. Раз, два, раз, два - знову вгору і вниз! Тут-нас-всіх-глузд покине назавжди, Ми навіки в цій війні! Думай, думай, думай про щось інше - Боже-мій, спаси та сохрани! Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Кулі, кулі, кулі в патронташі, Як-заплющиш-очі - влучать всі у тебе. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ми можемо терпіти злість, спрагу, втому, Але не погляд пустоти. Раз, два, раз, два - далі йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Вдень-ми - гинем, А вночі шепочемо з могил. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Я-йшов-шість-тижнів прямо в пекло зі всіма, І-там-не-було-ні демонів ні тьми, АЛЕ РАЗ, ДВА, РАЗ, ДВА - МИ ЙДЕМО У ВВЕРХ ТА ВНИЗ! МИ НАВІКИ В ЦІЙ ВІЙНІ!
2025-02-17 21:03:00
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Філіп Горниленко
Оригінал вірша: https://allpoetry.com/poem/8445289-Boots-by-Rudyard-Kipling
Відповісти
2025-02-17 21:08:49
Подобається
Інші категорії
Пейзажні Філософські Ода Сумні вірші Соціальні Для дітей
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Nala
@anuton
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13447
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4205