Boots Редьярд Кіплінг Переклад українською
Філіп Горниленко
Ми крокуємо вперед, крок, крок, крок - по проклятій землі. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Сім, шість, одинадцять, п'ять, дев'ять, двадцять миль сьогодні. Чотири, одинадцять, сімнадцять, тридцять дві учора. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ні, ні, ні, не дивися уперед. Раз, два, раз, два - знову вгору і вниз! Тут-нас-всіх-глузд покине назавжди, Ми навіки в цій війні! Думай, думай, думай про щось інше - Боже-мій, спаси та сохрани! Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Кулі, кулі, кулі в патронташі, Як-заплющиш-очі - влучать всі у тебе. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ми можемо терпіти злість, спрагу, втому, Але не погляд пустоти. Раз, два, раз, два - далі йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Вдень-ми - гинем, А вночі шепочемо з могил. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Я-йшов-шість-тижнів прямо в пекло зі всіма, І-там-не-було-ні демонів ні тьми, АЛЕ РАЗ, ДВА, РАЗ, ДВА - МИ ЙДЕМО У ВВЕРХ ТА ВНИЗ! МИ НАВІКИ В ЦІЙ ВІЙНІ!
2025-02-17 21:03:00
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Філіп Горниленко
Оригінал вірша: https://allpoetry.com/poem/8445289-Boots-by-Rudyard-Kipling
Відповісти
2025-02-17 21:08:49
Подобається
Інші категорії
Для підлітків Радісні вірші Вірші в прозі Привітання Поеми Гумористичні
Інші поети
vlusya
@vlusya
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3850
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1588