Boots Редьярд Кіплінг Переклад українською

Філіп Горниленко

Ми крокуємо вперед, крок, крок, крок - по проклятій землі. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Сім, шість, одинадцять, п'ять, дев'ять, двадцять миль сьогодні. Чотири, одинадцять, сімнадцять, тридцять дві учора. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ні, ні, ні, не дивися уперед. Раз, два, раз, два - знову вгору і вниз! Тут-нас-всіх-глузд покине назавжди, Ми навіки в цій війні! Думай, думай, думай про щось інше - Боже-мій, спаси та сохрани! Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Кулі, кулі, кулі в патронташі, Як-заплющиш-очі - влучать всі у тебе. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Ми можемо терпіти злість, спрагу, втому, Але не погляд пустоти. Раз, два, раз, два - далі йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Вдень-ми - гинем, А вночі шепочемо з могил. Раз, два, раз, два - ми йдемо у вверх та вниз! Ми навіки в цій війні! Я-йшов-шість-тижнів прямо в пекло зі всіма, І-там-не-було-ні демонів ні тьми, АЛЕ РАЗ, ДВА, РАЗ, ДВА - МИ ЙДЕМО У ВВЕРХ ТА ВНИЗ! МИ НАВІКИ В ЦІЙ ВІЙНІ!

2025-02-17 21:03:00

0

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Філіп Горниленко

Оригінал вірша: https://allpoetry.com/poem/8445289-Boots-by-Rudyard-Kipling

Відповісти

2025-02-17 21:08:49

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4016

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3316