Вечірнє мариво

Pirania Artist

І ввечері темнім була там вона, Якась дивна постать стояла така, Дивилась вона кудись в далечінь, І просто стояла на схилі подій. Стояла й мовчала неначе німа, Не чує, не гукне як тая глуха. І глянувши в очі - одна пустота. В душі лиш заграла тривоги струна. Стояла й чекала когось в далені, І видно по ній, що вже мертва в душі. І бачила й чула вона теє все, І лиш подивилась на це. І в погляді тому і відчай і страх, І сльози гарячі біжать по вустах. Червоні як сонце, заплакані всі. Стояла й мовчала на впрочуд мені. Мовчала й ридала - дивилася в даль, Когось там чекала, напевно печаль. І мовила тихо, як подихом вій, "Колись я була, а тепер лиш я тінь" І з словом оцим, як крізь землю у сон, Навпрочуд мені провалилась в вогонь. І як не було її там, Лиш полум’я слід залишився ще нам.

2019-06-25 18:15:45

8

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11513

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2046