Апатія
Душа моя давно вже прогнила -
Здається я пізнав багато болю.
Немає віри в майбуття,
І здамсь тобі без цього бою.
В очах лиш біль і страх -
Стікають руки кров'ю,
Помру я в чотирьох стінах,
Палаючи любов'ю.
Чому, спитаєш, роблю це?
Навіщо всі ці драми?
Бо я люблю тебе!
Але нас рознесло вітрами.
Тепер мій друг лиш тьмарий розум,
А подруга - це темна ніч.
Шукаєш у мені цікаву прозу -
Отримуєш лиш безнахідь.
Я розумію вашу сутність,
Усю вашу природу.
І на собі відчув "могутність",
Отримуючи насолоду.
Нажаль так склалось - я другий,
Не бачу в цьому сенсу.
Для мене кожен з вас як дорогий,
Але прогнусь від цього пресу.
І кожен з вас шляхетним буде,
І кожен сам це знав.
Але про кодекс свій забуде,
Бо сам в собі він загнивав.
Ваш світ - ганебне місце,
І краще зараз я помру.
Ніж буду жити з вами вічно,
Не буду грати у цю гру....
2019-07-07 14:54:38
5
1