Егоїст
Pirania Artist
Я можу все - таке моє прокляття. Нема жаги до нового натхнення. Колись вбивав одним своїм завзяттям. І все життя тепер як повсякдення. Я тут ніхто, й навряд чи стану кимось. Старання ваші - марні мрії. А час лиш скаже: "Все скінчилось". Твоє страждання, паливо для безнадії. Не зазнавайсь в своєму нраві. Ти не безсмертний, зрозумій. І кольори твої яскраві. Погаснуть в вирі цих подій.
2019-10-17 18:11:12
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Pirania Artist
спасибо)
Відповісти
2019-10-17 19:03:50
Подобається
Miko_kokhay
Ніжний і витончений вірш. Можна перечитувати безліч разів~~~
Відповісти
2019-10-17 19:44:24
1
Pirania Artist
@Miko_kokhay Дякую за приємний відгук~~~
Відповісти
2019-10-17 19:45:02
1
Інші вірші поета
Біль Кредо війни Різдво Віросповідання
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2597
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1734