Егоїст
Pirania Artist
Я можу все - таке моє прокляття. Нема жаги до нового натхнення. Колись вбивав одним своїм завзяттям. І все життя тепер як повсякдення. Я тут ніхто, й навряд чи стану кимось. Старання ваші - марні мрії. А час лиш скаже: "Все скінчилось". Твоє страждання, паливо для безнадії. Не зазнавайсь в своєму нраві. Ти не безсмертний, зрозумій. І кольори твої яскраві. Погаснуть в вирі цих подій.
2019-10-17 18:11:12
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Pirania Artist
спасибо)
Відповісти
2019-10-17 19:03:50
Подобається
Miko_kokhay
Ніжний і витончений вірш. Можна перечитувати безліч разів~~~
Відповісти
2019-10-17 19:44:24
1
Pirania Artist
@Miko_kokhay Дякую за приємний відгук~~~
Відповісти
2019-10-17 19:45:02
1
Інші вірші поета
Різдво Безнадії Віросповідання Той, ким ти його бачиш
Інші поети
Victoria Shepherd
@VictoriaShepherd
Anna Gera
@my_own_story
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4834
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1193