Егоїст

Pirania Artist

Я можу все - таке моє прокляття. Нема жаги до нового натхнення. Колись вбивав одним своїм завзяттям. І все життя тепер як повсякдення. Я тут ніхто, й навряд чи стану кимось. Старання ваші - марні мрії. А час лиш скаже: "Все скінчилось". Твоє страждання, паливо для безнадії. Не зазнавайсь в своєму нраві. Ти не безсмертний, зрозумій. І кольори твої яскраві. Погаснуть в вирі цих подій.

2019-10-17 18:11:12

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Pirania Artist

спасибо)

Відповісти

2019-10-17 19:03:50

Подобається

Miko_kokhay

Ніжний і витончений вірш. Можна перечитувати безліч разів~~~

Відповісти

2019-10-17 19:44:24

1

Pirania Artist

@Miko_kokhay Дякую за приємний відгук~~~

Відповісти

2019-10-17 19:45:02

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12167

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4549