Умных людей мы считаем на пальцах

Майже Янгол

Чашка.Заварка.Чайник.Кипяток По моему телу пробежался холодок. Солнце светит,облака плывут Расскажи мне милый как тебя зовут? Дует ветер,падают деревья Такое чувство что не город,а деревня По улице бегают неандертальци Умных людей мы щетаем на пальцах Не веди меня в океан Я и так достаточно уже пьян Речка,речка,речка ручеёк Землю розмывает ,остаеться лишь песок Ты с грустным видом смотришь в окно Говорю "люблю",но тебе всёровно На меня,на меня,на меня всёравно На сердце грусть и печали пятно Я подарил тебе любовь,ну а что взамен? Куча предательств и куча измен Я будто попала в нещастья плен Моя душа очень хочет перемен

2018-10-03 12:16:12

4

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4917

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12521