...

Poor_Sara

Ты либо войди в мою жизнь Либо выйди из неё. Но не стой, пожалуйста, На пороге, - холодно. Я по-прежнему желаю тебе счастья но я уже В этом не участвую... Я хочу начать жизнь снова. Начать всё из чистого листа Не трудно Но вот изменить почерк не просто. Люди такие подлые... Скривают ненависть За улыбкой чтобы потом тихо подойти и дать ножом в спину. А ведь сзади были те, За кого ты стоял грудью... Знаешь...не так и страшно когда в тебя кидает камни целая толпа а когда среди этой толпы ты видишь знакомые лица... Люди не меняются, они лишь на время играют нужную роль ради собственной выгоды... К некоторым людям надо относиться холодно, потому что они гниют од хорошего отношения. бывает даришь человеку свой океан,а он тайно плещется в чужой канаве... нельзя приклеить к гусинице крылья и заставить её летать как бабочку. Она должна измениться изнутри. Даже если ты ангел, всегда найдется тот кому не нравится шелест твоих крыльев...

2018-11-20 19:00:05

10

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6302

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12999