Закохані
(від чоловічого імені) Надворі притихли пташки́, Адже прийшла ніч навшпиньки́. Вона всім подарувала спокій, насолоду. Минув цей день на ноті високій і люди поринули в ЇЇ пригоду. В будинку яскраво горять свічки, А навколо висять різнобарвні стрічки. Руки гостей сплітаються в жести, Ніби хочуть щось комусь довести. Я і ти. Два береги одної бурної ріки, Яка несе кохання, і багатьом не зрозуміти смутку розставання і приреченого нашого зітхання. Але зараз не про сумне, а про щось, швидше, неземне. Будьмо чесними: поки що, все гаразд у нас і без омріяних прикрас. Цього чудового вечора ми танцюємо. Губимось серед бальних па. Тебе обіймаю я і кажу: "Навіки моя..." Диханням обпікаю твою витончену шию, Говорячи ще й, що завжди від холоду вкрию. Така прекрасна й чарівна́, ніби з іншого світу пришлена́. Серце моє вже давно підкорила, І ти знаєш про це, моя мила. Довго не хотіла ти моїм почуттям піддаватись, Всіляко пручалась і навіть сміялась. Але з часом таки вимушена була здатись, Зрозуміла, що сама давно вже полюбила. Цієї ночі ми одні і аж ніяк не насамоті. Пристрасно цілую я тебе, Вдихаючи аромат м'якого волосся, А ти вже й не тямиш себе, Слухаючи моїх басів відголосся. Клянусь завжди тільки тебе кохати, Ніколи одну в біді не залишати. Як далеко будеш – щиро сумувати, А як поруч – ніжно обіймати.
2019-06-09 12:50:59
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Radianta
@ДиаНад #АР Дякую 💚💫
Відповісти
2019-09-29 20:33:00
Подобається
Яна Войвич
Досить романтичний вірш! 👍❤️
Відповісти
2020-07-14 07:00:27
1
Radianta
@Яна Войвич Дякую 👀💓
Відповісти
2020-07-14 08:03:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4643
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12291