Блог
Всі
Без паніки!
Новини
Так от, шановні, хочу сказати ще раз, бо багато хто не знає, у нас МОВА, а у росіян — ЙОБАНИЙ ЯЗИК, тому тільки спробуйте десь написати: "українскій язик".
І якщо хтось не знає, то МОВА — це кордон, саме тому ми ще досі збереглися.
А ще, аби ви не психували в разі чого, не розводили паніку, бо тим рашці тільки те й потрібне! Новини моніторте лише на перевірених сайтах! Блокуйте громадян країни-агресора. Пам'ятайте: москалі не поділяються на позитивні та негативні, вони усі погані! Бережіть себе!
Моліться! Вірте нашим хлопцям, бо вони — наша надія!
6
55
що таке життя?
Цікаве, Думки вголос, Різне
що таке життя? суміш здорового глузду з абсурдом.
життя – дивна скарбниця пам’яті. її вміст — світлини зі спогадами, у них – душа, терпко-солодкаві епізоди минулого, згадка перших перемог, які ледве-ледве далися під силу, та занадто болючих утрат, і кілька білих листів. вони чекають свого часу. не мине й сторіччя, як людина замалює їх кольорами моментів, що от-от розквітнуть, а їх цвіт залишиться назавжди в серці. скільки щемливого горя чи незбагненної радості він не приніс би.
життя – найсмачніша страва з усіх. наповнена яскравими інгредієнтами – дзвінким сміхом перших побачень, сяючими очима після поцілунків, збентеженням нових знайомств, тугою за незабутим минулим: друзями і безтурботним дитинством, гіркими сльозами поразок та хвилями принесеним щастям.
життя – маленька ромашка, яку ніхто так і не наважився зірвати у полі. заколисана легкими літніми вітрами. заморена зливами вересня. кожен її тендітно-білосніжний пелюсток – свіжий розділ товстезної книги буття.
життя – моя божевільна тяга до тебе, твої очі грізного неба, непристойно-гарячі дотики твоїх рук, ніжні поцілунки після дощу, мокрий асфальт та промені сонця. перші проліски, що визирають з-під товстого шару снігу, грудневі прогулянки сонним лісом, незрілі подихи весни, період теплих новорічно-різдвяних свят, запах мандаринок та імбирного печива, біг босоніж по росі щоранку, світанок біля річки, багряний спомин минулого дня, синє море та гарячий пісок, літні вечори за читанням книг, хмарне небо зі сірими думками про безвихідь, шелест осіннього листя, барвисті ліхтарі новорічних гірлянд, емоційні качелі, брехня для блага та фатальність необдуманих помилок.
життя – шанс шаленіти від дрібниць.
життя — блаженство незнайомих відчуттів.
життя — коли ти живеш, а не існуєш.
3
129
Новини, Різне, Питання
Хей-хей!🙃
Якщо вам подобається моя творчість, то запрошую в Телеграм!
У мене є два канали, один наповнений віршами, другий — проза, музика та багато іншого. Кому цікаво — залишайте коментарі, а я надіслю посилання!🦋
10
72
Книги
Всі
Вірші
Всі
нумо божеволіти?
легким помахом уже посивілих крил,
терпким післясмаком нового буття,
знайти себе з-поміж крихких щастя мірил,
поки не відбулося до нової надреальності закриття
зимово-крижані порухи голих ялин,
танцюють світанку весняного промінці,
в очікуванні періоду лютневих хуртовин,
поки тепло не може перемогти на березня початковій сторінці
епогей танення снігу на вулицях,
коли настане вибір вільних ночей,
бачити відчуження у твоїх небесно-блакитних зіницях,
згубити себе заради скалічених миттєвостей
кричу, мов не своя, а навкруги холодна порожнеча,
досі закутана у владно-туманну імлу,
а так би хотілося сховатися за теплотою твого плеча,
допоки надворі ледь-ледь відчутні ознаки антициклону
занадто втомлена погодніми змінами,
насмішками зухвалої зими та ледве вловимими подихами весни,
люди хочуть жити, а не бути безхребетними манекенами,
нумо знову божеволіти, немов би у тому, що коїться, немає нашої вини?
©solenka
10
2
268
хто я для тебе?
хто я для тебе?
подих свіжого вітру
чи шматок блакитного неба?
у магазині вибрати яскравого відтінку палітру
чи викликає моя присутність у тобі потребу?
спалити би незгоди мости,
поки вогонь усередині ще палає,
гадаєш, зможемо разом звідси виплисти?
у теплих краях, де тепло між дотиками застигло, уже смеркає,
забудемо нарешті холодні світи самоти
десь там, де наше місце сили,
насичене емоціями наших стомлених та по-літньому гарячих світанків,
де гармонія на вустах у людей, де місяць та сонце перепросили,
коли вільного простору не залишиться від розпачу міцних замків,
де кожен куток у затишку купається — там ми планетами марили
© solenka
10
0
253
дитинства сад
привіт, дитинства сад,
цвітуть яблуні, буяють вишні,
ти як? бачиш, я знову тут, готова мріяти під зорепад,
нагадуєш мені пісні з присмаком світанку, життя колишнє
вернулася до тебе, друже,
хоч так боялася, що проженеш звідси,
пам'ятаю ту весну з дощами — за руки попри калюжі,
щойно дитиною сміялася, тепер дорослою пригадую ті часи
усе підвладне трансформації, а ти не змінився,
такий же світлий, мудрий, хоч не один десяток років вже минув,
колись, давним-давно, мій зір серед літніх барв губився,
ти ж навчав мене усьому, що під силу було, завжди до щастя линув
віриш? та з тобою залишилися мої бажання,
нездійснені цілі, яким не під силу дорослішання,
знала б тоді, що стільки нещастя через один неправильний крок,
то, напевне, досі розмовляла б вечорами з вітром, не наробила б тих помилок
і що не кажи, та все тимчасово, навіть біль потроху зникає,
безмірний досвід у кишені, нумо все почати з самого початку?
заховатися би за вишнею, принишкнути у траві, поки ще не смеркає,
облаштувати нове місце достатку, пронизану казками та вірою в дива хатку
©solenka
11
0
325
