Ти знав?
Cang
Ти знав що я ненавиджу себе? Ти знав? Ти нікчема, ледар, тупоголовий Ти збоченець, лицемір, бездушний Ти маска, ТИ це знав? Недоумок, ти нічого з себе не маєш! Ти нічого не зможеш! Ти ніхто! Ти депресію хапаєш, хоча в тебе проблем немає! Я ненавиджу тебе! Кричав розпатланий він у дзеркало
2022-11-18 18:22:31
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Чудово описано проблему коли не любиш себе й приймаєш близько слова інших людей.
Відповісти
2022-11-20 13:47:17
1
Cang
@Сандра Мей Дуже влучний коментар
Відповісти
2022-11-20 13:47:57
1
Інші вірші поета
Час довго йде Депресія,лінь,апатія... Легше? Своє
Інші поети
The_Sadistic_Teen X
@The_Sadistic_TeenX
Nochu's Wife
@LOLAKOOK
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16393
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12021