ЛЁГКОСТЬ БЫТИЯ

Андрій Лаврик

Тургеневская барышня бальзаковского возраста Взирает из окошка на есенинский пейзаж. Картина опостылела. В душе не слышно возгласа. Восторженного выкрика. Чтоб зазвенело аж. Вишнёвый сад быльём порос. Убиты пересмешники. Грохочут самолёты над кукушкиным гнездом. Повелевают мухами и ловят лайки грешники, И всюду души мёртвые спят в храме золотом. По сто лет одиночества здесь каждому отмеряно. Быть нелегко тут Мастером. Ещё труднее – Богом. Поющие в терновнике фальшивят неуверенно. Герой нашего времени – Незнайка с личным блогом. Дары волхвов потеряны. Сквозь шум и ярость вы же Несёте в себе бремя человеческих страстей. Любой поэт тут – Жан Вальжан - мальчик, который выжил. Хоть захлебнуться обречён в болоте пены дней. Вино из одуванчиков мы пьём во славу памяти. Блеет, мычит и хрюкает наш пёстрый скотный двор. По ком же звонит колокол? Когда его расплавите, Процесс нам кафкианский подпишет приговор. Все ветром унесённые бредут назло пучинам Над пропастью во ржи. Там, может быть, и я. Процентщица старуха ссудила жизнь взаймы нам. Что ж так невыносима ты? Эх, лёгкость бытия.

2023-01-22 08:20:52

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2575