ЛЁГКОСТЬ БЫТИЯ
Тургеневская барышня бальзаковского возраста Взирает из окошка на есенинский пейзаж. Картина опостылела. В душе не слышно возгласа. Восторженного выкрика. Чтоб зазвенело аж. Вишнёвый сад быльём порос. Убиты пересмешники. Грохочут самолёты над кукушкиным гнездом. Повелевают мухами и ловят лайки грешники, И всюду души мёртвые спят в храме золотом. По сто лет одиночества здесь каждому отмеряно. Быть нелегко тут Мастером. Ещё труднее – Богом. Поющие в терновнике фальшивят неуверенно. Герой нашего времени – Незнайка с личным блогом. Дары волхвов потеряны. Сквозь шум и ярость вы же Несёте в себе бремя человеческих страстей. Любой поэт тут – Жан Вальжан - мальчик, который выжил. Хоть захлебнуться обречён в болоте пены дней. Вино из одуванчиков мы пьём во славу памяти. Блеет, мычит и хрюкает наш пёстрый скотный двор. По ком же звонит колокол? Когда его расплавите, Процесс нам кафкианский подпишет приговор. Все ветром унесённые бредут назло пучинам Над пропастью во ржи. Там, может быть, и я. Процентщица старуха ссудила жизнь взаймы нам. Что ж так невыносима ты? Эх, лёгкость бытия.
2023-01-22 08:20:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4291
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4866