ПОПАСТЬ К ТВОИМ ГЛАЗАМ В НЕМИЛОСТЬ
Андрій Лаврик
Попасть к твоим глазам в немилость – Как угодить на шлюпке в шторм. Раз настроенье изменилось, Акулам страсти нужен корм. Умеешь в мире так одна ты, И я люблю тебя одну. Все мои чувства – как фрегаты - Идут стремительно ко дну. Твой взгляд – всесильная стихия - Спасать умеет и губить. Всю свою душу лью в стихи я – Чтоб Богу взора угодить. Молюсь своей Фата Моргане. Меня ведёшь ты в рай. К тому же, Я плавал в этом океане. И не сменю его на лужи.
2023-01-19 14:54:00
2
0
Інші вірші поета
МЕНЯ НЕ ОСТАНЕТСЯ IN LOVING MEMORY ВСЕ НАВКРУГИ - НЕСАМОВИТА ГРА И ЗЕРКАЛА ЗАБУДУТ
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
breathings
@breathings
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4938
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12548