Андрій Лаврик
@Riky_Reylavand_
Лаврик Андрій
Книги Всі
Вірші Всі
ВОНА, МОВ ДИТЯ ...
Вона, мов дитя, - потребує постійного догляду, В словах її часто чути сумну мелодику. Закохує в себе усіх із найпершого погляду, Й не відпускає аж до останнього подиху. Це та сама дівчина з наших юнацьких мрій, Це та сама муза, що з кожного робить поета. Хоч десять разів ти нею перехворій, Кохання тебе не наблизить до імунітету. Такі, як вона, постійно наш змінюють світ, І обов’язково у сварці із власним дахом. Так безліч разів я міг їй сказати: «Привіт», І навіть роками із нею ходив тим же шляхом. І в кожній зустрічній напевне її впізнавав, І заздрив всім тим, хто торкався її простирадл. Я б навіть тепліше за ковдру її обіймав, Я б кожній її забаганці та примсі зарадив. Я б вирішив всю ту прірву її проблем, Я б вирушив у мандрівку за черевичками. Вона – щось таке на зразок замикання клем, Вона стоїть поряд з моїми шкідливими звичками. Вона не ґвалтує свій мозок життєвими теоремами, Вона всім потрібна, наче земля Антею. Її люблять янголи, та поважають демони, Бо й ті і інші вважають її своєю. І доки зима стікає уздовж узбіч - Сніги шепотять сумні свої заповіти, Я довго і марно вдивляюся в сиву ніч, В надії її у цій темряві загубити. В надії, що, може, вирветься із душі, Зостанеться у вечірньому верболозі. Що прийде той день, коли змиють цей світ дощі, Інакше забути її жоден смертний ніколи не в змозі.
0
0
38
Какие сны сегодня видишь ты?
Какие сны сегодня видишь ты? Мне в эту ночь отчаянно не спится. Воспоминания – колодец без воды, А я как путник, дай же мне напиться. А вдруг тебе приснюсь – не прогоняй. Не мучь того, кто сам уже терзаем. Ты завари во сне нам крепкий чай, Давай с тобой за чаем поболтаем. И я тебя спрошу: «Как ты теперь?», Ты, улыбнувшись, скажешь: «Понемногу». А за спиной уже открыта настежь дверь, И злая ночь пророчит мне дорогу. Тебя обняв, едва коснусь щеки Холодными, свинцовыми губами. И запекутся на душе моей стихи, Зови их ранами, а я зову их снами. Луна сбежала из силков окна, В нём очень скоро Солнце возродится. Ты видишь ли в волшебном царстве сна, Как я пришёл с тобой в последний раз проститься.
0
0
38
КОЛIР ЩАСТЯ
Якщо мене хтось спитати схоче: «Якого кольору вічне щастя?» Я покажу їм лиш твої очі – Бо пояснити краще на вдасться. Бо коли кригою скуті ріки, І не зігрітись серцю нізащо, Тобі достатньо відкрить повіки, Аби змінити наш світ на краще. Іще сніжило, був місяць лютий. Зима дотримувалась прогнозу. Я зупинився, немов прикутий, І все! Я жертва твого гіпнозу. Не те, щоб ми мов удав та кролик. Без зайвих рухів, та алегорій. Життя – воно не рекламний ролик, Воно мов збірка сумних історій. Не зрозуміти людську ту зграю, «Торчать» від опію та від клею. А я народжуюсь і вмираю Із диво-посмішкою твоєю. В красі присутня завжди зухвалість. Немов небесне душі причастя: Твоєї посмішки досконалість, І твої очі кольору щастя.
1
0
40