Книги
Всі
Вірші
Всі
ВОНА, МОВ ДИТЯ ...
Вона, мов дитя, - потребує постійного догляду,
В словах її часто чути сумну мелодику.
Закохує в себе усіх із найпершого погляду,
Й не відпускає аж до останнього подиху.
Це та сама дівчина з наших юнацьких мрій,
Це та сама муза, що з кожного робить поета.
Хоч десять разів ти нею перехворій,
Кохання тебе не наблизить до імунітету.
Такі, як вона, постійно наш змінюють світ,
І обов’язково у сварці із власним дахом.
Так безліч разів я міг їй сказати: «Привіт»,
І навіть роками із нею ходив тим же шляхом.
І в кожній зустрічній напевне її впізнавав,
І заздрив всім тим, хто торкався її простирадл.
Я б навіть тепліше за ковдру її обіймав,
Я б кожній її забаганці та примсі зарадив.
Я б вирішив всю ту прірву її проблем,
Я б вирушив у мандрівку за черевичками.
Вона – щось таке на зразок замикання клем,
Вона стоїть поряд з моїми шкідливими звичками.
Вона не ґвалтує свій мозок життєвими теоремами,
Вона всім потрібна, наче земля Антею.
Її люблять янголи, та поважають демони,
Бо й ті і інші вважають її своєю.
І доки зима стікає уздовж узбіч -
Сніги шепотять сумні свої заповіти,
Я довго і марно вдивляюся в сиву ніч,
В надії її у цій темряві загубити.
В надії, що, може, вирветься із душі,
Зостанеться у вечірньому верболозі.
Що прийде той день, коли змиють цей світ дощі,
Інакше забути її жоден смертний ніколи не в змозі.
0
0
38
Какие сны сегодня видишь ты?
Какие сны сегодня видишь ты?
Мне в эту ночь отчаянно не спится.
Воспоминания – колодец без воды,
А я как путник, дай же мне напиться.
А вдруг тебе приснюсь – не прогоняй.
Не мучь того, кто сам уже терзаем.
Ты завари во сне нам крепкий чай,
Давай с тобой за чаем поболтаем.
И я тебя спрошу: «Как ты теперь?»,
Ты, улыбнувшись, скажешь: «Понемногу».
А за спиной уже открыта настежь дверь,
И злая ночь пророчит мне дорогу.
Тебя обняв, едва коснусь щеки
Холодными, свинцовыми губами.
И запекутся на душе моей стихи,
Зови их ранами, а я зову их снами.
Луна сбежала из силков окна,
В нём очень скоро Солнце возродится.
Ты видишь ли в волшебном царстве сна,
Как я пришёл с тобой в последний раз проститься.
0
0
38
КОЛIР ЩАСТЯ
Якщо мене хтось спитати схоче:
«Якого кольору вічне щастя?»
Я покажу їм лиш твої очі –
Бо пояснити краще на вдасться.
Бо коли кригою скуті ріки,
І не зігрітись серцю нізащо,
Тобі достатньо відкрить повіки,
Аби змінити наш світ на краще.
Іще сніжило, був місяць лютий.
Зима дотримувалась прогнозу.
Я зупинився, немов прикутий,
І все! Я жертва твого гіпнозу.
Не те, щоб ми мов удав та кролик.
Без зайвих рухів, та алегорій.
Життя – воно не рекламний ролик,
Воно мов збірка сумних історій.
Не зрозуміти людську ту зграю,
«Торчать» від опію та від клею.
А я народжуюсь і вмираю
Із диво-посмішкою твоєю.
В красі присутня завжди зухвалість.
Немов небесне душі причастя:
Твоєї посмішки досконалість,
І твої очі кольору щастя.
1
0
40
