МОТИВАЦИОННОЙ ЛИТЕРАТУРЕ ПОСВЯЩАЕТСЯ
(18+)
Голос разума во мне приутих. И от лени одурел совсем, братцы, я. Посмотрел, как жизнь кипит у других, И вдруг понял: мне нужна мотивация. Вот знакомая – познаний фанат - Прочитала «Разбуди в себе львицу». Приняла метафору за догмат: Съела мужа и легла в психбольницу. А Петрович вон – сантехник наш синий - Вспомню – сразу же чернею от зависти. Приобрёл брошюру «Как стать богиней?» И устроился солисткою в травести. Сын одной коллеги моей Обзавёлся прошлогодним бестселлером. Называется: «Во сне богатей». Спит и видит себя новым Рокфеллером. Баба Галя бизнес-книги читает. «Чё ж бесплатно, дура, челюстью клацаю?» Дом вербально нынче не обсирает, А за деньги продаёт информацию Мемуары, изданные Непальцем, Называются «Природы подарки». Кум сказал: «Я тоже сделан не пальцем». И живёт теперь с собаками в парке. Говорю себе: «Мужик, не ропщИ! Всех легко их перещеголяешь. Ты тут тоже не лаптем щи, А вон брагу спозаранку хлебаешь.» Ну и пусть на плите прокис борщ. Без закуски даже лучше эффект. У меня же есть упорство и мощь. Ну и этот. Как его? ИнтеллеХт. Я не зря же овен по гороскопу. Враз слетит с петель познания дверца. И пускай всё у меня через жoпy, Но зато всегда от чистого сердца. Залатаю все астральные дыры, Стану хищен, дик, свиреп и клыкаст. Даже Ленка, с сорок пятой квартиры, Прибежит, и непременно мне даст. Первой книгой стала «Миллионер». И прозрел тогда, скажу вам, друзья. Автор смело себя ставил в пример Всем великим, но убогим, как я. С бороды своей он вшей только ел. Ничего. Мессии все голодали. Но однажды истину вдруг узрел. На обложке он уже на «Феррари». В лабиринт его разума вник, Изучил всю стратегию гения. Где-то на сто двадцатой из книг Посетило меня вдохновение. И, сдаётся , что понял я суть, Осознал вечной истины схему. У других – лишь нелепая муть. Я ж удач вывел вам теорему. Ничего вовсе сложного нет. Так богат станет и идиот. Тоже хочешь узнать тот секрет? Расскажу. Двести баксов за вход. Читать лекции – вот мой талант. И теперь гуру я. Не бездельник. В городе растянул транспарант: «ПрЕхАди. В два чЯса. В понИдельник.»
2023-02-06 14:41:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2127
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1772