НИМБЫ
Андрій Лаврик
А у душ наших блекнут нимбы, С каждым годом трудней с полётами. Улететь небом голубым бы, Да теперь только самолётами. Без работы ослабли крылья, Почернели совсем от копоти. Падших ангелов эскадрилья Увязает в нытье и ропоте. Тебе кланяется бутылка, А потом ты ей бьёшь поклоны. В храме чувств ты молился пылко, Но сгорел он и все иконы. Подрывай самолёту лопасть! Позови, подожгу фитиль я. Лишь когда ты несёшься в пропасть, - Вот тогда вырастают крылья.
2023-01-20 20:40:01
1
0
Інші вірші поета
Шрапнель из слов твоих 20-го калибра СЧАСТЬЕ ДОРОЖНЄ Ланиты у неё белее снега
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11943
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4800