НИМБЫ
Андрій Лаврик
А у душ наших блекнут нимбы, С каждым годом трудней с полётами. Улететь небом голубым бы, Да теперь только самолётами. Без работы ослабли крылья, Почернели совсем от копоти. Падших ангелов эскадрилья Увязает в нытье и ропоте. Тебе кланяется бутылка, А потом ты ей бьёшь поклоны. В храме чувств ты молился пылко, Но сгорел он и все иконы. Подрывай самолёту лопасть! Позови, подожгу фитиль я. Лишь когда ты несёшься в пропасть, - Вот тогда вырастают крылья.
2023-01-20 20:40:01
1
0
Інші вірші поета
В иных садах, в иные времена РАССТАВАНИЕ Очнись КУБИК РУБИКА
Інші поети
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5598
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15853