ПОТОПЕЛЬНИК

Андрій Лаврик

Ніч промайнула стрімкою серною, Згасла остання зоря-пустунка. Водою вранішньою озерною Вмивається лісова чаклунка. Над відображенням причаїлася, Замилувалася власною вродою. З рибалкою поглядами зустрілася, І розпрощався той зі свободою. «Я ці вуста цілувати мушу! Бери, що хочеш, мені не шкода.» А та регоче: «Віддай-но душу!» «Як душу хочеш, то й добре. Згода.» Вона збирала давно й уміло Силу кохання щирих сердець. Сплило за тиждень в водоймі тіло. Свідки клялися: всміхався мрець.

2023-02-06 14:49:56

Інші вірші поета

Уроки НА ДОТИК Стервятники прочат себя в орлы Берёзы зажглись, как спички

Інші поети

Prachi Kadam

@prachirushiraj56

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Adaira

@adaira

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2975

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

6021