Предрассветный романс

Андрій Лаврик

(18+)
Шорох сброшенной вниз твоей юбки из шёлка, Твое тело – искусство - в отраженьи зеркал. Я твердил: «Моя жизнь без тебя – лишь дешёвка», И в объятьях до хруста своё счастье сжимал. Можно ль разум сберечь, коль свирепствуют страсти? Да и нужно ль к уму относиться всерьёз? В нашу первую ночь - у инстинктов во власти - Мы топили азарт в лепестках алых роз. Нас низвергнут потом небеса, стукнув оземь, Всё мирское однажды рассыплется в прах. Но горит ярче звёзд, как огонь на морозе, - Поцелуй твой – печать на любви письменах. Мы зальём йодом страсти душевные раны, Всё равно, за окном Рим, Нью-Йорк иль Прованс. Пока ты во сне видишь далёкие страны, Я пишу в тишине предрассветный романс.

2023-02-11 19:46:22

Інші вірші поета

Ничего не делай І знову вибач. Що тобі ще? БЫТЬ С ТОБОЙ ВМЕСТЕ – СЛОВНО ВЫПИТЬ ТОННУ КОФЕ ЗА РАЗ Не треба драмгуртків, давай тверезо

Інші поети

Ari

@arneberg

Наян Коваль

@nayan_koval

Олесь Орлянский

@immortal_sun

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1387

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4833