Предрассветный романс
Андрій Лаврик
(18+)
Шорох сброшенной вниз твоей юбки из шёлка, Твое тело – искусство - в отраженьи зеркал. Я твердил: «Моя жизнь без тебя – лишь дешёвка», И в объятьях до хруста своё счастье сжимал. Можно ль разум сберечь, коль свирепствуют страсти? Да и нужно ль к уму относиться всерьёз? В нашу первую ночь - у инстинктов во власти - Мы топили азарт в лепестках алых роз. Нас низвергнут потом небеса, стукнув оземь, Всё мирское однажды рассыплется в прах. Но горит ярче звёзд, как огонь на морозе, - Поцелуй твой – печать на любви письменах. Мы зальём йодом страсти душевные раны, Всё равно, за окном Рим, Нью-Йорк иль Прованс. Пока ты во сне видишь далёкие страны, Я пишу в тишине предрассветный романс.
2023-02-11 19:46:22
1
0
Інші вірші поета
INSTAGRAM ЖАЛКО, ЧТО ЭТОТ ВЕЧЕР ... ФОНАРЬ ВНОЧI
Інші поети
Аня
@13AmYa05
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5092
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5787