В МАГАЗИН УПИРАЕТСЯ УЛИЦА
Андрій Лаврик
В магазин упирается улица, У крыльца пьянь районная шляется. Здесь опять моя память рифмуется С той любовью, что не воскрешается. С безвозвратно утерянной нежностью, И со страстью за гранью безумия. Тут судьба мне грозит неизбежностью - Мёртвая и сухая, как мумия. Горький запах травы свежескошенной, Тихий шелест листвы над дорогою. Для души, до заплаток изношенной, Время служит плохою подмогою. Как змея подло в травах скрывается, Так же в сердце любовь маскируется. У крыльца пьянь районная шляется. В магазин упирается улица.
2023-02-07 13:25:39
1
0
Інші вірші поета
Сердцу много не нужно жилплощади Эти люди эпохе под стать Чешет ветер гриву леса ДО ПОДКОЖНЫХ МУРАШЕК
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
R..
@Djihad
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1495
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169