Твоя хрупкая ладонь в моей ручище
Твоя хрупкая ладонь в моей ручище. Нежность пальцев, мягкой кожи шёлк. Кто-то вечно смысл жизни ищет, Ну а я свой смысл в тебе нашёл. И за что, скажи, мне эти чувства? За какой ужасный, смертный грех? Мне бы обнимать тебя до хруста! Мне бы целовать тебя при всех! И когда, поспешно зажигаясь, Взмыла в небеса созвездий стая, - На тебя смотрел, не отрываясь. Ты - как звёзды - тоже неземная. Ты уходишь. Всё предрешено. Видно проклят я безжалостной судьбою. И в душе, где пусто и темно, То скулю – как пёс, то диким волком вою.
2023-02-02 18:01:02
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2227
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2579