Твоя поступь была невесома, легка
Твоя поступь была невесома, легка, Все корили при жизни тебя за беспечность. Под ступнями послушно парят облака, А в запасе теперь безграничная вечность. В длинном списке потерь подвела ты черту, Безнадёжно сама превратившись в потерю. Ты же верила в рай, и в его красоту. Мне туда не попасть – потому что не верю. Это значит – прощай. Навсегда. Без звонков, Без твоих сообщений: «Не спишь?», - среди ночи. И умрут миллиарды не сказанных слов, Превращённые в кладбище из многоточий. Но останется солнцем обласканный сквер, Эхо наших шагов звучит, душу печаля. Память буду хранить рьяно, как тамплиер, Охранявший секреты Святого Грааля.
2023-02-12 10:49:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9439
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3252