Запам’ятаю, мов пароль
Запам’ятаю, мов пароль, Хміль твоїх губ, та солод слів. На перехресті наших доль, В сумному світлі ліхтарів. Печаль непройдених доріг, Двох душ та тіл німу спокуту. І пристрастей солодкий гріх, І ніжних пестощів отруту. У потойбіччі дивних снів, В тяжкій любовній лихоманці, Ми у в’язниці почуттів Амура бранці та обранці. Я бачив в царстві диваків, Як квітли бур’яни, мов рози. Щасливих бачив жебраків, Й багатіїв, що лили сльози. Лихих ченців й святих повій. Я знаю безліч рим й історій. Ходім хутчіш в країну мрій Шляхом зіркових траєкторій.
2023-02-02 09:49:04
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-02 20:32:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1961
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4505