Запам’ятаю, мов пароль

Андрій Лаврик

Запам’ятаю, мов пароль, Хміль твоїх губ, та солод слів. На перехресті наших доль, В сумному світлі ліхтарів. Печаль непройдених доріг, Двох душ та тіл німу спокуту. І пристрастей солодкий гріх, І ніжних пестощів отруту. У потойбіччі дивних снів, В тяжкій любовній лихоманці, Ми у в’язниці почуттів Амура бранці та обранці. Я бачив в царстві диваків, Як квітли бур’яни, мов рози. Щасливих бачив жебраків, Й багатіїв, що лили сльози. Лихих ченців й святих повій. Я знаю безліч рим й історій. Ходім хутчіш в країну мрій Шляхом зіркових траєкторій.

2023-02-02 09:49:04

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мартин ІДЕН

Чудово!

Відповісти

2023-02-02 20:32:12

Подобається

Інші вірші поета

ПОЗДНО Небо цветом твоей помады ТУДА, КУДА ЕДУ ... В 4 руки

Інші поети

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Cara Ebon

@caraebon

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1033

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1762