Проти всіх

Ріна Колос

Чорні троянди - колять шипами, Так легко ранити дурними словами... Кров зробилася чорною, мов смола. Це наш поєдинок, це наша гра. Сад квітів тепер - оманливий сон, Потрібно все більше виноградних грон, Щоб кров перетворилася на вино, Бо допоможе перемогти у грі воно. Сни частіше балують твоєю присутністю. Можна, я стану містичною сутністю? Я пригорнуся до тебе, як жінка - кішка, Я буду рабинею біля твого ліжка. Вином будемо "малювати" посмішки, Благати у нього мудрості навколішки, Цілувати одне одного в сп'янілі уста, Не спати, а рахувати, а може й ні, до ста. Ми переможемо всіх, лише коли вдвох. Знайдемо чарівне зілля чи то чарівний мох, Ми граємо проти всіх, взявшись міцно за руки. Закохані подолають всі неподоланні муки!

2018-03-02 23:29:29

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11552

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3924