Проти всіх
Чорні троянди - колять шипами, Так легко ранити дурними словами... Кров зробилася чорною, мов смола. Це наш поєдинок, це наша гра. Сад квітів тепер - оманливий сон, Потрібно все більше виноградних грон, Щоб кров перетворилася на вино, Бо допоможе перемогти у грі воно. Сни частіше балують твоєю присутністю. Можна, я стану містичною сутністю? Я пригорнуся до тебе, як жінка - кішка, Я буду рабинею біля твого ліжка. Вином будемо "малювати" посмішки, Благати у нього мудрості навколішки, Цілувати одне одного в сп'янілі уста, Не спати, а рахувати, а може й ні, до ста. Ми переможемо всіх, лише коли вдвох. Знайдемо чарівне зілля чи то чарівний мох, Ми граємо проти всіх, взявшись міцно за руки. Закохані подолають всі неподоланні муки!
2018-03-02 23:29:29
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9471
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3286