Проти всіх
Ріна Колос
Чорні троянди - колять шипами, Так легко ранити дурними словами... Кров зробилася чорною, мов смола. Це наш поєдинок, це наша гра. Сад квітів тепер - оманливий сон, Потрібно все більше виноградних грон, Щоб кров перетворилася на вино, Бо допоможе перемогти у грі воно. Сни частіше балують твоєю присутністю. Можна, я стану містичною сутністю? Я пригорнуся до тебе, як жінка - кішка, Я буду рабинею біля твого ліжка. Вином будемо "малювати" посмішки, Благати у нього мудрості навколішки, Цілувати одне одного в сп'янілі уста, Не спати, а рахувати, а може й ні, до ста. Ми переможемо всіх, лише коли вдвох. Знайдемо чарівне зілля чи то чарівний мох, Ми граємо проти всіх, взявшись міцно за руки. Закохані подолають всі неподоланні муки!
2018-03-02 23:29:29
3
0
Інші вірші поета
Лютнева згадка
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Jeon jung Naomi
@TaeTa_e_17
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1580