Наступного ранку,я прокинулась від того що мій собака 
Оскар почав мені облизувати обличчя своїм язичком.Відкривши свої сонні очі, я побачила очі свого маленького песика,невзмозі забрати його з ліжка я вирішила не піти до універу.Та тут до мене задзвонив телефон,двонила Клара..Її голос був трохи неспокійний ніби вона цілу ніч не спала.
-Агнес..
-Так,Кларо що трапилось?
-Агнес я повинна тобі дещо сказати..
-Я слухаю..
-Сьогодніу ночі повірила у магію..
-У якому сенсі повірила?
-Пам'ятаєш вчитель нам говорив що ми нащадки фей?
-Так звісно ми тоді ще з тобою сміялись з цього.
-Так ось,це не дурниці..У мене сьогодні у ночі появились крила,мама їх не бачить..Дивно це якось сталось..
-Що?Так Кларо швидко до мене..Потім підемо до вчителя..Бувай!
-Бувай!
Коли вона скинула друбку,я не могла второпати що це тільки що було..
Я встала з ліжка,підійшла до дзеркала і була у  ще в більшому шоці..У мене були крила..Я спробувала розтерти очі,адже сподівалась що це сон..Але,це був не сон,у мене справді були крила.Я спробувала легенько підстрибнути, і у мене вийшло..Я злетіла над повітрям у своїй кімнаті.Але довго втриматись над повітрям не вийшло,не вистачило сили.Підійшовши до дверей я впала..
  Прийшовши в себе,я побачила Клару.Вона була схвильована,побачивши її я піднялась і глянула на її крила..Ми подивились одна на одну,зі здивованими обличчями.Коли я подивилась на годинник я почала швидко збиратись до універу,подруга тим часом взяла у руки книгу та почала теж прочитувати..Прочитавши, вона сказала:
-Агнес,ти що цілу ніч книгу читала?
-Так читала..Переодягаючись відповіла я..
-Хм..Тут пишеться що феї можуть, отримати крила лише у повний місяць ,або під впливом падіння метеориту.
-Клар що ти маєш на увазі?
-Я маю на увазі що,або у ночі був повний місяць,або вплив метеориту одне з двох..Слухай а де твій кулон?
-У шафці, а що?
-Та так,я проссто питаю..Ти візьми його на всякий випадок може щось Віталій Вадимович скаже..
-Добре,візьму..Такс..Ти снідала?
-Ні не снідала і не хочу якщо чесно..Після того як з'явились крила взагалі нічого не хочу.
-Ну зрозуміло,значить попрошу маму щоб тобі трохи картопельки накинула тобі з реберцями?
-Так добре,давай з реберцями..А то я би вдома всерівно не поїла би..
-Ок..Зараз їй смс напишу..
-Пиши,а я поки ще почитаю..
Я написла мамі,що подруга теж буде картоплю з реберцями.Мама прочитавши невідповіла..Це була її стара добра звичка читати але не відповідати.
Я в якусь мить глянула на подругу її очі сковали страх і в той же момент і безстрашність..Я трохи не второпала,але не дала цьому значення..Коли я одягнулась я взяла кулон,та повідомила Кларі щоб збиралась..Подруга повідомила  що візьме,книгу з собою..
  Ми зпустились у низ на нас вже,чекала моя мама..Клара мовила..
-Доброго дня пані Лізо,вибачте що не привіталась раніше..
-Та нічого Кларо,проходь звісно..
Ми добре поснідали і відправились в універ..Коли ми до нього дібрались зрозуміли що запізнились на пару з біології.Ця пара була для нас не дуже важливою тому ми не поспішали..А попрямували зразу в аудиторію з фізики,дійшовши до кабінету ми постукали..
Викладач,як ніби знав що це ми мовив своїм звичним голосом.
-Хм..так дівчатка заходьте звісно.
Ми відкрили двері..І зайшли до аудиторії,вчитель сидів на кріслі дивившись на нас як крізь стіну..
Він побачивши нас з крилами,трохи здивувався..І незвичним голосом спитав..
-Дівчат,як це сталось?Коли? чому ви не писали мені?Я ж просив..Я ж би допоміг..Кому було погано?Розказуйте все!
Клара підштовхнула менк до переду..Я з переляку розплакалась і розповіла все..що дізналась..
-Так учителю,крила з'явились у ночі..мені було погано я спробувала злетіти і впала..Ви можете помогти?Як нам стати нормальними?Якими ми було до без крил без магії..
Вчитель сумним голосом відповів..
-Агнес,не плач,але вже нажаль ніяк..Ходімо в кімнату..Я розповім..Ви нічого дивного не помічали?
-Я помічала,коли піднімалась до своєї кімнати.Захлипуючись відповіла я..
-Що?
-Якийсь зіжм'яканий папірець..
-Добре потім даси мені..
-Добре учителю..
Вчитель як завжди витягнув книгу і двері відкрились.Перед нами відкрилась та сама кімната що й минулого разу..
Віталій Вадимович,відштовхнув коробки..І перед нами відкрилось щось не зрозуміли вчитель з усмішкою мовив витираючи свої руки від пороху...
-Хм .. дівчатка  це ваще перше випробування,але доя початку розкрийте крила та силу..
-Яку ще силу?Здивована запитала моя подруга.
-А ви хіба не знаєте навіщо я вам дав кулони?Вони мають чарівну силу..що відкриває шляхи до вимірів..
До яких ще вимірів?У книзі такого не написано..Я ж її маже усю перечитала..Здивовано спитала я перегортаючи сторінки книги.
-Звісно,не написано адже це 1 частина книги всього їх є 13 книг одна з них була у нашій школі 200 років а інші в 12 вимірах з посміхнувшись сказав Віталій Вадимович.
-а як потрапити у виміри?Клара провела погляд на коробки і на вчителя..
-Так як і крила уявіть що ви маєте крила і відчуйте силу кулонів,тільки в тишині!
-Добре зараз я спробую..Відповіла я.
І закривши очі,я поринула в сон..