..6..

Роузі Рей

Вона вчила мене жити,боротись за життя.. Я їй вдячна від душі.. Я дуже полюбила її,полюбила своє життя,й себе.. Але,інколи настане темрява в очах.. І знову я стану не собою.. Вона підтримає,визволить з кайдан.. Розв'яжить мене від цього,від такого життя.. Яке складається як пазли з тисячі деталей.. Вона допоможе мені їх скласти.. Розібратись в житті,почуттях.. В симпатії,коханні.. Ці пазли як нитка,куди заведе не знаю.. Чим закінчиться життя,коли обірветься.. Я хотіла розділити з нею своє тепло.. Що є у душі..зігріти її.. Я не можу більше терпіти образи.. Я випалюю гнів,вона мене зупиняє.. Єдина людина що здатна мене зупинити.. Ненаробити помилок,за які потім платити мені.. Я їй вдячна за науку життя,за моралі що вичитувала мені вона.. Не злилась на мене,а навпаки говорила спокійно.. Щоб до мене дурної все дійшло.. І я так більше не робила.. Вона навчила мене знову дихати.. Вільно,незалежно.. Вона моє маленьке сонечко! Я її люблю!Ціную!Понад усе!

2023-05-08 08:39:34

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4795

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1157